Дружня порада

 Зібралися дві подруги 

Якось у кавярні,

Говорили про відпустки,

Про плани захмарні.

У період карантину 

Важко спланувати,

Відпочинок за кордоном 

Треба забувати.

В кінці травня вже нарешті 

Тепло завітало,

Галя каже: 

- Я купальник у сумку поклала.

Їй Наталя:

- Треба швидко город прополоти,

Ще й курчата полупились,

Додали турботи.

Розвйшлись, погомлніли

Раді, що зустрілись.

Кожна плани має власні,

На тім й розлетілись.

Час іде, відпустка, плани,

Ніколи зустрітись,

В телефонному режимі 

Раді поділитись.

- Я на морі,- каже Галя,

- Сиджу замерзаю,

Що з купальником робити,

Навіть і не знаю.

- А я вдома, вдягла светр,

Готую вечерю,

Запікаю у духовці 

Смачненьку печеню.

- А тобі я дам пораду,

Напиши Миколі,

Нехай вишле теплих речей 

Щтук три бандеролі.

Букет із квітів польових

 Букет із квітів польових 

Такий невимушено - стильний,

У теплих барвах степових

Розносить аромат живильний.

У ньому щедрість і краса,

Усе добро весни земної,

В букеті квітнуть небеса,

Краса й свобода в супокої.

Даруйте квіти польові 

На ювілеї і на свята,

У дні погідні й дощові

Коли земля на цвіт багата.

А небо вже зранку хмуриться

 А небо вже зранку хмуриться,

В задумі з хмарами журиться,

Немов невесело дивиться,

І так до землі низько хилиться.

Сіріє воно сумуючи,

З дощем по парку мандруючи.

У краплях важких розчинилося,

І з сумом на світ подивилося.

Тож небо чомусь засмутилося.

Чи то від спеки втомилося?

А може плаче співаючи,

Дощами  сум обмиваючи.

Насупилось небо між хмарами,

Нависло над травами - чарами,

В калюжі дивиться з острахом,

І блідне, і міниться поспіхом.

Розплакалась літо дощами

 Розплакалась літо дощами 

З вітрами шумить за вікном,

І шле грозові телеграми,

Затягує небо сукном.

Розкидало бісер на трави,

Напрює соком стебло,

Купає і ніжить отави,

Мов смутку того й не було.

Вдихаю я літа принади,

Солодкі й духмяні плачі,

І ніжно - п'янкі серенади,

Що ранкам впадуть,мов плащі.

А може весна то ридає,

Прощаючись плачно вночі,

Свій смуток дощами змиває,

А вітер втішає плачі.

Танцює дощ на сонному вікні

 

Танцює дощ на сонному вікні,

А мокре гілля вітер заколисує,

Зникають краплі швидко на стіні,

Він лиш водою цей пейзаж розписує.

Співає дощ під тиху гру вітрів,

З громами часом у дует єднаючись,

І на палітрі сірих кольорів,

Гроза гукає, голосно вітаючись.

Втихає дощ, не чутно крапель гри,

Природа розквіта немов від щастя,

Між хмар не видно темної жури,

Проміння шле вже радісне причастя.

В ніжний шарф закуталась акація

 

Відцвілись нарциси і тюльпани 

На пейзажах пізньої весни,

В білий цвіт оздоблені каштани,

В жовтих барвах грають полини.

В білий шарф закуталась акація,

Аромат чарує і п'янить,

Бджіл гучна травнева медитація 

Над цвітінням голосно дзвенить.

Пахне м'ята сонячними ранками,

Пестить промінь вранішню росу,

І п'янієш сонними світанками,

Як вдихаєш створену красу.

Розсипає травень свою дивну вроду

 Розсипає травень кришталі на трави,

Сріблить квіти ніжно вранці в квітнику,

І збирає звуки в сонячні октави,

Мов плете мережку дивну на вінку.

Вишиває травень гладдю небокраї,

Марево гаптує в сизій далині,

Зустрічає вранці золоті розмаї,

Променем танцюючим жваво на стіні.

Розсипає травень свою дивну вроду 

На поля шовкові,луки і сади,

Кидає свій погляд на прозору воду,

І співа натхненно на усі лади.