Засвітились казкові свічки,
І в прозорість ранкових туманів
Шлють красу обважніло гілки.
Ніжні квіти увись піднімають
Пелюстки, розфарбовані днем,
І красою своєю втішають
Світ грайливим квітковим дощем.
Сонце їм посміхається ніжно,
Кличуть в гості ясні небеса,
І у танці вітрів білосніжно
Розвівається дивна краса.
На зеленій сорочці каштанів
Гаснуть тихо квіткові свічки,
І на плечі ранкових туманів
Упадуть пелюсткові стрічки.
І пестять ніжно зелені шовки,
Враз завмирать поспіхом в отавах,
Як ніч розбудять гнівно блискавки.
Дощі ідуть, на них чекають квіти,
Поля пшеничні, луки і сади,
Шукає день, куди свій сум подіти,
Бо час розмив обвітрені сліди.
Дощі весняні теплі і ласкаві,
Змивають цвіту білі пелюстки,
А запах трав несуть вітри лукаві,
В той час як промінь обтира гілки.
Дощі весняні тихі і спонтанні
Чеканять звуки в мене по вікні,
Лиш затихають в сонячнім світанні,
А зникнуть тихо, ніби уві сні.
Весільні сукні вишні одягли,
Цілує вітер пелюстки грайливо,
Хмільні тумани віти обняли.
Цвітуть сади, їх пестить сонце ніжно,
Бджола збирає сонячний нектар,
Травневий вітер розстила маніжно
Рожевий шлейф із пелюсткових хмар.
В цвітінні тім землі краса травнева,
Ласкавих днів солодкий аромат,
І свіжість ранків й втома полуднева,
Пташині солоспіви, й музика сонат.
На красу твою щораз молюся,
Ти ж бо маєш чари надземні,
В жовтизні кульбаб мов розчинюся,
Як вдихну буяння запашні.
Ти яскраво - ніжний до безтями,
Цвітом обдаровуєш сади,
Надихаєш диво - почуттями,
І весни оздоблюєш сліди.
Буйний травню, твоя врода в квітах,
Ти володар зелені і трав,
Яблуні стоять у білих штатах,
І для вишень сукні підібрав.
Ти весну залюблюєш безмежно,
Шлеш пташині співи чарівні,
Ну а потім тихо й обережно
Й непомітно зникнеш уві сні.
І стукав у зачинене вікно,
Блукав сумуючи, так сонно і поспішно,
Де ніч вдягала все у мокре полотно.
Я бачила, він радо посміхався
На склі розписував прозорі вітражі,
А день похмурістю весняно розстилався,
Й скрадала зелень посірілі колажі.
Я з ним зустрілась поглядом уранці,
Він пестив трави, квіти і стебло,
Нарциси ніжив трепетно в мовчанці,
І напував вологою тепло.
Весняний дощ.Він теплий і жаданий.
Йому радіють луки і поля.
Він для природи майстер первозданний,
В його обіцмах ніжиться земля.
Одного дня, коли усе ще спало,
Почула стук у двері якось я.
- Хто б міг це бути, - з тиші пролунало
І враз думок завмерла течія.
Я все ж відкрила двері обережно.
- Привіт, я щастя, в гості ось зайшло.
Мені вмить стало боязко й бентежно,
Але воно ще й квіти принесло.
- Ну що ж, проходь, запрошую на каву,
- А це до кави- і цукерки подало,
Подарувало посмішку ласкаву,
Вмить боязнь зникла, мов і не було.
Ми з ним зустріли сонячний світанок,
Згадали з радістю щасливі дні.
Так непомітно підкрадався ранок,
І десь озивались голосно півні.
Було затишно й світло, як ніколи,
І час присів тихенько біля нас,
Тож мить сама пішла за видноколи
Без зайвих слів, пояснень і образ.
Була я щастю рада до безтями,
Світився день із запалом життя,
І окрилявся ніжно почуттями,
Й творився образ дивного буття.
- Тобі я вдячне дуже за гостину,
Але мені пора, бо мушу йти,
І затаїло в погляді хвилину,
Щоб докази для виправдань знайти.
- Залишся тут, я буду вдячна дуже,
Хіба мій дім для тебе чужина!?
З тобою легко й затишно, мій друже,
Й з душі зника буденна сизина.
- Я мушу йти, мене чекають інші,
Тобі ж я щиро дякую за все.
Воно закрило двері в напівтиші,
Й пішло туди, куди добро веде.
Якщо до вас постукав хтось неждано,
В ранкову тишу чи в вечірній час,
Відкрийте двері з радістю спонтанно,
Прийшло у гості щастя вже й до вас.