А серце пташкою тріпоче в заперті,
Злетіти хочеться, й полинути з вітрами
У небо хмарою легкою в забутті.
Зустрітись з сонечком, де обрій догоряє,
Й палає в полум ї вечірній небокрай.
Так легко образ мій хмариною літає,
В промінні бавиться, неначе водограй.
Я хочу линути над синіми морями,
Щоб досягти розпечених земель,
І впасти непомітними струмками,
Щоб стати річкою серед жарких пустель.
Здійнятись воями над селами й містами,
Де сіють хліб, і де гримлять бої,
Обнять грозою світ з провидними думками,
Щоб мир запанував на праведній землі.
Піднятись хмарою над горами й лісами,
Росою впасти у в долини, і в яри,
Поговорити в тиші з небесами,
Й туманом вкутати самотні явори.
В цім леті я омиюся дощами,
Щоб серце не стогнало в заперті,
І вже окрилена могутніми вітрами,
Піду шукати радість у житті.
