Осіння мелодія

На вересневі ранки впали срібні роси,

Вплітає осінь золоті стрічки берізкам в коси,

Краса горить, мов щоки , на кущах калини,

Чарівна врода розцвіла у горобини.

І горить, палає листя клена,

Лиш тополя ще стоїть зелена.

Через гай, садочки, луки і ставочки

Осінь тихо йде…

12.09.2013р.

Люди, як кораблі

Пам’яті лідера гурту «Скрябін»

Андрія Кузьменка

Люди, як кораблі.

Є великі й малі.

Не всі вільно пливуть

Й хрест свій чесно  несуть.

Люди, як кораблі

Відпливли від землі.

В морі шквал і штормить,

Все довкола тремтить.

Люди, як кораблі.

Є новенькі й старі.

Правди в тому зерно,

Щоб не сісти на дно.

Хвилю вітер здійма,

В душах стогне зима.

Крига креше в борти,

Тож вихід мусиш  знайти.

Душі цих кораблів,

Відторгають щурів,

Щоб не гризли в них дно,

Бо потоне судно.

Люди, як кораблі

Не стоять  на мілі,

Мусять парус  піднять ,

У вир  життя  поринать.

Люди, як кораблі,

Завжди з штормом в борні.

Кажуть - з курсу знесло,

То й підкралося зло.

Люди, як кораблі,

Мають силу землі.

Слово буде мовчать -

Совість буде кричать.

Люди, як кораблі

Мають все ж  якорі.

І заходять в порти

Пристань вічну  знайти.

Так приплив корабель

У безодню пустель

Він вже буде мовчать,

Гами ж  будуть кричать.

02.02.2015

Дощ постукав тихо у вікно

Дощ постукав тихо у вікно,
Крадькома загланув у фіранку.
Музикою лився аж до ранку,
І створив чарівне полотно.
Сльози - краплі впали на вітраж,
Майстар - дощ вигадував сюжети,
Вітер в роздумах наспівував куплети,
Так  удвох  створили цей  пейзаж.

Квітень 2015

Абрикосові квіти

Шепіт трав, подих вітру,
Манить бджіл медонос,
Між тендітних листочків
На гілках абрикос.

Виглядають , мов діти
Із віконець. В садах
Абрикосові квіти
В ароматних медах.

Абрикосові квіти -
Це дарунок весни.
Хай радіють їм люди
Як дозріють вони.

Соком свіжим наллються
У промінні яснім.
Абрикосові квіти
У теплі кольорів.

Без сумніву

Життя - не супермаркет й не базар,
За вороття у  прожите тут не даси хабар.
Життя - не акція, що  може продаватись,
Й  кушем отриманим піарно вихвалятись.
Купують зараз все: диплом, машину, нирку,
Квартиру, яхту і небесну зірку,
Тут ставки щохвилини вгору йдуть,
Та про порядність краще вже забуть.
На деякі лоти ростуть щомиті квоти,
Тут продавцеві вистачить роботи.
А щоб товар залежаний продати,
Культурно натякнуть, що краще помовчати.
Життя - не супермаркет і не ринок,
Це дар буття, зі смертю поєдинок.
Життя не крам - безцінний скарб душі,
Не вимінять його на ниці бариші,
Як  розмінять його на долари й дукати,
То  в честі марно захисту благати.

Розмовне бруднослів'я

Продавщиця у крамниці,
Як в солодкому раю.
Має власні таємниці
Про продукцію свою.

Рекламує делікатно,
Щоб купляли мармелад.
Пропонує толерантно
Смакувати й шоколад.

Кине поглядом уважним
Весь товар, що на виду.
Потім голосом поважним
Дасть пораду до ладу.

Стоїть жіночка привітна,
Розгляда асортимент,
Поряд - дівчина амбітна
Й свій вичікує момент.

Обізвалась гонорливо:
- Чи є чистий шоколад?
Продавщиця їй глузливо:
- Ви спитали невпопад.

Шоколад - в асортименті,
На вітринах чистота.
СЕС при кожному моменті
У крамницю загляда.

Шоколад у нас молочний,
Й натуральний чорний є.
Ну а вислів Ваш невлучний
Бруднослів'ям віддає.

Місяць в темну нічку закохався

Місяць темну нічку закохався
Таємничу, одиноку і сумну.
Теплим вечором до неї залицявся,
Щоб краси відчути таїну.

Дарував намисто з зір яскравих,
Плів вінок із квітів польових,
Умивав росою трав ласкавих,
Й слав постіль з покосів лугових.

Танцював закохано на хвилях,
Співом заливався у саду.
Голосом п янким у дивних стилях
Тишу гнав від дівчини нудну.

Огортав туманом стан жіночий,
Й ніс у даль, мов мрію весняну.
Та й возніс її, як час урочий,
Щоб відчуть бентежність неземну.

Скромна нічка - дівчина зваблива
Зустрічалась з ранком у степу.
Як зоря моргнула мерехтлива,
Вмить сховалась нишком під копу.

Місяць зник у небесах просторих
З мрією про зустріч при свічах.
І заснув аби у снах прозорих
Знов побачить сум в її очах.
14.04.2016.