А час благав спокійної пори,
Десь серед вирв сховалася дорога,
І в сні тривог завмерли явори.
Крізь свист ракет цвіркун виводить соло,
Цей ніжний звук вколисує поля,
Вечірнє сонце вишиває коло,
А в сльозах - росах схлипує земля.
Цей дивний світ, обпалений війною,
Збирає сум понівечених днів,
Спадає біль на трави сивиною
Під гру печальну ранків - кобзарів.
Немає коментарів:
Дописати коментар