А сонний ранок злякано здригався,
Коли палала в небі тятива.
Шумлять поля крізь звуки канонади,
Благають миру в золоті окрас,
Співає степ невтішні серенади,
Сховавши біль у відчаї гримас.
Налитий колос до землі нагнувся,
Шепоче сповідь нишком небесам,
Крізь біль і сум в зневірі відсахнувся,
Коли зустрівсь з війною сам - на - сам.
Втирає липень сльози з трав на полі,
Липневий цвіт не радує бджолу,
А є поля не сіяні і голі,
Там вітер тішить білу ковилу.
Земля зазнала болю і наруги
Від " миру" градів дикої орди,
Під свист ракет завмерли лісосмуги,
Терор зустрівши руської біди.
Немає коментарів:
Дописати коментар