Коли бруньки обвуглені й криваві,
Коли війна вривається у сни,
А ключ лелек жахається в заграві.
Не зустрічала я такої ще весни,
Коли в полях летять уламки з градів,
І стогне болісно від вибухів війни
Степів душа крізь посвисти снарядів.
Не відчувала я такої ще весни,
Коли в повітрі запах диму й сталі,
Коли обвуглена вся крона у сосни,
А промені сумують у печалі.
Я не чекала ще такої ось весни,
На крові " мир" від хижого сусіда,
І ріки горя від Дніпра і до Десни
В пітьмі брехливій чорного Аїда.
Немає коментарів:
Дописати коментар