Жінка - осінь

 Жінка - осінь - щедра господиня,

Любить працю в полі і в саду.

З поцілунком спіє жовта диня,

Й літа шум  збирає на меду.

Жінка - осінь ніжна і примхлива,

Любо пестить вересень теплом,

В почуттях солодка і зваблива,

З поетично - малярським крилом.

Жінка - осінь тиха і сльозлива,

Сум ховає в хмару дощову,

До нестями мила і вродлива

Й схожа на ромашку польову.

Жінка - осінь муза і актриса,

Десь на скрипці грає в квітнику,

І намисто з крапель барбарису

Одягає вербам на ставку.

Жінка - осінь мудра і красива,

 На щоках горить калини жар

В почуттях відкрито гонорлива,

А в очах - хмеліючий нектар.

Жінка - осінь краля і панянка,

Розшиває сукню бурштином,

Вранці - леді, ввечері- шляхтянка

Ходить з пензлем тихо за вікном.