І осінь сріблом скроні порошить,
Життя у вальсі тихо звечоріло,
Й цей дивний лет не вдасться зупинить.
Чия вина,що молодість, як птиця
По осені у вирій піднялась,
І клич - не клич, яка вже тут різниця,
В які краї на зиму подалась.
Чия вина, що час такий жорстокий,
І краде в вічність весни і роки,
Що світ стає блідий і одинокий,
І висихають юності струмки.
Чия вина?Хто винен в круговерті?
Життя напише п єсу без вагань,
В ремарки вставить висновки відверті,
І дасть нам шанс без жодних нарікань.
Немає коментарів:
Дописати коментар