Пестить роси легких шовків.
Безмір неба вітрам нагадує,
Про земну круговерть років.
Вітер грає на хвилях зелені,
Степ безмежний упав до ніг,
Краєвиди, що в даль розстелені,
День на плесах ставків зберіг.
Край села там стоїть, мов вкопана,
Тиха липа. А десь в яру
Вже озветься коса стривожена,
Й бризне сік на кульбаб вохру.
Заспіває душа розхристана,
Покохавши красу весни:
В тиші з квітнем земля повінчана
Бачить в небі весільні сни.
Немає коментарів:
Дописати коментар