середа, 27 липня 2022 р.

Фотографії, спогади, мрії...

Фотографії, спогади, мрії...

Тільки в роздумах юність сплива,

У думках оживають надії,

Хоч лежить на душі курява.


Мов на свято в село приїжджала,

Тут злітали у вирій рядки,

І щоразу сюди поспішала,

Щоб згадати дитинства казки.


Ще поосені груші збирала,

У садку, що зростили батьки,

Та усе це війна відібрала,

Розкрутивши розрух вітряки.


В край дитинства і спогадів щемних 

Увірвався непроханих " мир",

Напоїли брехнею  нікчемних,

Залишивши у душах пустир.


І не буде вовіки прощення,

За убивства, за кров - лиш ганьба,

Час сплюндрує криваве імення,

Що розсіється мов курява.

 

І у полі, де соняхи квітнуть,

Рознесе вітер попіл брехні ,

А дощі мокрим подивом зітруть

Смертну кару війні - сатані.







Здригнулась злякано зоря


 

Здригнулась злякано зоря,

За хмару місяць заховався,

Тривожно захід догоря,

Ще рік тому він посміхався.


Десь чутно вибухи гармат,

Крізь сон вриваються сирени,

Волає в чергах автомат,

А ніч ховається в мартени.


Розносить вітер сморід, дим,

Змиває дощ брудні сюжети,

Слова блукають поміж рим,

І стогнуть з відчаю кларнети.


понеділок, 4 липня 2022 р.

Вже липень місяць з літом привітався

 

Вже липень місяць з літом привітався, Чекає нива з трепетом жнива,
А сонний ранок злякано здригався,
Коли палала в небі тятива.

Шумлять поля крізь звуки канонади,
Благають миру в золоті окрас,
Співає степ невтішні серенади,
Сховавши біль у відчаї гримас.

Налитий колос до землі нагнувся, 
Шепоче сповідь нишком небесам,
Крізь біль і сум в зневірі відсахнувся,
Коли зустрівсь з війною сам - на - сам.

Втирає липень сльози з трав  на полі,
Липневий цвіт не радує бджолу,
А є поля не сіяні і голі,
Там вітер тішить білу ковилу.

Земля зазнала болю і наруги 
Від " миру" градів дикої орди,
Під свист ракет завмерли лісосмуги,
Терор зустрівши руської біди.



субота, 4 червня 2022 р.

В боях весна цвіте і плаче


 В огні весна тремтить квітуча,

Стліває поглядами зла,

Горять міста Ірпінь і Буча,

Чернігів спалено до тла.


Із сумом Харків притаївся,

Ховають Суми біль від ран,

Оріхів вибухами вкрився,

З них кров висмоктує тиран.


Покрились сірим пилом бані,

Хрестів не видно крізь дими,

А вирви стогнуть на кургані,

Як відчай в привидах чуми.


Хрести сховалися від жаху,

Від миру хижої орди,

Церкви здригаються від страху,

Їм кров окроплює сліди.


Для чого ті хрести носити,

Читати злобно Отче наш,

А потім красти і вбивати,

Двохсотий кинувши вантаж.


Їх не спасе Марія - Діва,

Втече, заплакавши чимдуж,

З вікони поглядом сльозлива 

Відправить в пекло сотню душ.


А у степах, де вітер грає,

З небес подивиться Господь,

За зло безжально покарає,

Відкривши простір світловодь.


В боях весна цвіте і плаче,

Від куль вмираючи в степах,

А смерть відспівує тремтячи 

Війною вбитий мертвий жах.




 

вівторок, 24 травня 2022 р.

Останні дні навчального року


 Шкільне подвір'я ніби оніміло,

Кружляє вітер цвіту пелюстки,

У днях війни немов осиротіло,

Сховавши в класах відчаю пустки.


Травневі дні колись були святкові,

У танці вальсу тішилась весна,

Лунав дзвінок гучний випускникові,

Раділа школа святові сповна.


Несли букети вчителям святкові,

В очах сіяла радісна сльоза,

Злітали мирно мрії світанкові,

І танцювала в небі бірюза.


Гримлять бої.Сумує нині школа,

А в класах ворог прихисток знайшов,

І сум весни розсипався довкола,

На танках " гість" непроханий прийшов.


Вже третій місяць труситься  рідненька,

Стоїть понура, тиха і сумна,

Стискає  в класах відчай, наче ненька,

І в Бога просить захисту вона.


Були колись тут дні ласкаві й милі,

Ішли на свято діти і батьки,

Стоять цьогоріч школи овдовілі,

А світ насупив брови - пелюстки.


Ще літом тим тут ластівки кружляли,

В травневі дні збираючи хори,

А над полями ранки розквітали,

І розсипались травня кольори.


Стоїть сумна й безлюдна нині школа,

Тривогу й біль сховавши за вікном,

А в бур'яні на клумбі матіола 

Ховає цвіт між диким полином.








неділя, 8 травня 2022 р.

Цвітуть сади над згарищами ранків


Гуде бджола у буйноквітті саду,

У звуках тих тривога і печаль,

Збира з пилком надію і розраду,

І погляд днів, що дивляться у даль.


Гримлять бої, обпалюючи долю,

Летять ракети з жахом у поля.

У пеклі схід, виборюючи волю,

Благає волі й право на життя.


Цвітуть сади над згарищами ранків, 

Скрадає небо смуток грізних днів,

І чутно зойк сполоханих світанків,

Немов у тиші літаргійних снів.


Цвітуть тюльпани кольором яскравим, 

Війна зростила маки у степах,

І смертним звуком грізно - монотонним 

Сховала гнів на спечених вустах.


Дощем - сльозою окропило небо 

Криваві рани змучених степів,

Струсили ранки варварство ганебно 

На цвіт рожевий вранішніх садів.







неділя, 1 травня 2022 р.

І вже не буде так, як це бувало...


 На кладовищі десь блукає вітер,

А за селом гримлять важкі бої,

Сховався час у хаті на горищі,

Затамувавши зболені жалі.


На обеліски воїнів безстрашних 

Лягли тумани краплями сльози,

А пам'ять днів у подвигах відважних 

Орда спалила в ранках бірюзи. 


Завмерли села в лапах окупанта,

Вже сморід тхне від злобної орди,

Тримає руки з вірою Оранта,

Щоб знищив воїн ворога сліди.


Колись діди , що ворога здолали,

У вічність часу мужньо полягли,

 А душі їх, що  мир благословляли,

Тепер рубцями болю поросли.


І вже не буде так, як це бувало,

В Ірпіні й Бучі спалено мости,

А Маріуполь кров'ю обкупало,

І " руським миром" дикої орди.


Чернігів, Харків, Суми, Гуляйполе 

Сховали біль в руїнах назавжди,

А вирви градів знівечне поле 

Дощем лікує зранені сліди.