Гуде бджола у буйноквітті саду,
У звуках тих тривога і печаль,
Збира з пилком надію і розраду,
І погляд днів, що дивляться у даль.
Гримлять бої, обпалюючи долю,
Летять ракети з жахом у поля.
У пеклі схід, виборюючи волю,
Благає волі й право на життя.
Цвітуть сади над згарищами ранків,
Скрадає небо смуток грізних днів,
І чутно зойк сполоханих світанків,
Немов у тиші літаргійних снів.
Цвітуть тюльпани кольором яскравим,
Війна зростила маки у степах,
І смертним звуком грізно - монотонним
Сховала гнів на спечених вустах.
Дощем - сльозою окропило небо
Криваві рани змучених степів,
Струсили ранки варварство ганебно
На цвіт рожевий вранішніх садів.
Немає коментарів:
Дописати коментар