Липневий ранок ходить під вікном,
І несміливо з сонцем розмовляє,
Туман укрив траву своїм рядном,
А місяць дозволу сховатися питає.
Птахи створили хори голосні,
Цвіркун веде тонкі мотиви сольно,
А десь за обрієм шумлять рясні дощі,
А небо хмуриться, насупилось безвольно.
Крізь хмари сонце шле палкий привіт,
А промінь впасти хоче у долоні,
Красою вабить неповторний світ,
І усміхнувся день на підвіконні.
Посміхається червень прощально,
Відшумів він дощами сповна.
Вже у співі птахів сповідально
Його туга за світом зрина.
Він востаннє привітно - ласкавий,
І до липня іде на уклін,
І востаннє цей вихід яскравий
Продзвенить як малиновий дзвін.
Я розмовляла подумки з дощем,
Він тихо падав краплями на плечі,
Змивав гарячий полудневий щем,
І крила розправляв, немов лелечі.
Він говорив, що любить шепіт трав,
Красу троянд і погляд лілій ніжний,
І акварелі вранішніх заграв,
І маків цвіт замріяно - маніжний.
Дощ обіймав простори степові,
Змивав з садів утому полудневу,
Писав сюїти гучно грозові,
І спеку заціловував червневу.
Я слухала, він стукав у вікно,
Читав свої до ранку пасторалі,
Ховав свій сум під вечора сукно,
А час ішов у зоряні скрижалі.
Вдягла вуаль з ванільно - ніжних квітів,
Її краса привабливо - тонка
В оздобі світла сонячних софістів.
Гуде бджола, збираючи нектар,
Грайливо промінь бавиться на листі,
А ніжний запах лине аж до хмар,
І творить небо погляди барвисті.
Дарує липа ніжний аромат,
Чарує бджіл солодко - ніжним цвітом,
І в музиці обвітрених сонат
Відчутно запах, що здійнявсь над світом.
Дарує тепло липа ніжний цвіт,
У літа роси сріблиться на скронях,
І творить день божествений прихід.
Напоїть соком спілу полуницю,
Черешню буде промінь цілувать,
Покличе бджіл у гості медуниця,
Коли зоря ще буде догорять.
Легенький вітер пеститиме квіти,
Впаде краса ромашок поміж трав,
І буде час на відстані бриніти
У суголоссі сонячних октав.
З посмішкою Мавки на вустах,
З теплими руками золотими,
З мрією крилатою, мов птах.
В роздумах печально - сумовита,
І швидка в поривах, як стріла,
В поглядах відверто - гордовита,
Коли радість сіра, мов імла.
Дівчина з вразливою душею,
У манерах мила й говірка,
Розмовляє потайки з зорею
Коли доля болісно - гірка.
Дівчина із голосом приємним,
З витонченим смаком до краси,
Із бажанням кришталево - чемним
Сад плекає й слухає ліси.
Дівчина з красою Афродіти,
З солодом кохання на губах,
Поглядом плекає живоцвіти,
Й сповіддю лунає в молитвах.
Дівчина із долею земною,
Має пензель й фарби у словах,
День оздобить ніжною габою,
І розсипле щастя по стежках.
Крізь хмари сонце кволо пробивається,
Ромашка ніжно росами вмивається,
Цвіркун веде розмову дивну з травами,
А вітер грає, любиться з отавами.
Проснувся день і зорям посміхається,
Зі світом ранок радісно вітається,
Червоний мак красою мов палає,
Палку любов у росах омиває.
Духмяна м'ята вабить ароматами,
Дивують птахи співами - сонатами,
Кує зозуля долю для гаїв ,
Тут час невпинний погляд затаїв.