Розплакалась літо дощами

 Розплакалась літо дощами 

З вітрами шумить за вікном,

І шле грозові телеграми,

Затягує небо сукном.

Розкидало бісер на трави,

Напрює соком стебло,

Купає і ніжить отави,

Мов смутку того й не було.

Вдихаю я літа принади,

Солодкі й духмяні плачі,

І ніжно - п'янкі серенади,

Що ранкам впадуть,мов плащі.

А може весна то ридає,

Прощаючись плачно вночі,

Свій смуток дощами змиває,

А вітер втішає плачі.

Танцює дощ на сонному вікні

 

Танцює дощ на сонному вікні,

А мокре гілля вітер заколисує,

Зникають краплі швидко на стіні,

Він лиш водою цей пейзаж розписує.

Співає дощ під тиху гру вітрів,

З громами часом у дует єднаючись,

І на палітрі сірих кольорів,

Гроза гукає, голосно вітаючись.

Втихає дощ, не чутно крапель гри,

Природа розквіта немов від щастя,

Між хмар не видно темної жури,

Проміння шле вже радісне причастя.

В ніжний шарф закуталась акація

 

Відцвілись нарциси і тюльпани 

На пейзажах пізньої весни,

В білий цвіт оздоблені каштани,

В жовтих барвах грають полини.

В білий шарф закуталась акація,

Аромат чарує і п'янить,

Бджіл гучна травнева медитація 

Над цвітінням голосно дзвенить.

Пахне м'ята сонячними ранками,

Пестить промінь вранішню росу,

І п'янієш сонними світанками,

Як вдихаєш створену красу.

Розсипає травень свою дивну вроду

 Розсипає травень кришталі на трави,

Сріблить квіти ніжно вранці в квітнику,

І збирає звуки в сонячні октави,

Мов плете мережку дивну на вінку.

Вишиває травень гладдю небокраї,

Марево гаптує в сизій далині,

Зустрічає вранці золоті розмаї,

Променем танцюючим жваво на стіні.

Розсипає травень свою дивну вроду 

На поля шовкові,луки і сади,

Кидає свій погляд на прозору воду,

І співа натхненно на усі лади.

Відчуття літа

В полях десь літо гомонить із травами,

Легкі шовки лягають на сіна,

Луги всміхаються зеленими отавами,

І голос жайвора із неба долина.

В ці дні цвіркун співає й ненатішиться,

Плоди черешня  соком налива,

Піон на клумбі лагідно маніжиться,

А сонце день промінням зігріва.

Плете вінок із  зілля літо радісно,

Духмяний запах солодко вита,

А травень буде сумувати заздрісно,

Як літній день у гості завіта.
 

Травневий день

Травневий день буває ніжний,

Дарує поглядом блакить,

У пелюстках квітково - сніжний 

І співом голосно дзвенить.

Травневий день буває хмарний,

Ось, ось розплачеться дощем, 

А  вранці сонячно - вінтажний 

Сховає смуток під плащем.

Травневий день буває грізний,

Насупить брови грозові,

Здригнеться в блискавці капризний 

І гнів сховає в синяві.

Травневий день він завжди різний,

То сонцем світиться весь час,

Але бува надвечір слізний,

Колише тишу повсякчас.

Але він завжди неповторний,

Життя від нього розквіта,

То швидкоплинний, то мінорний,

Із вуст медами опада.

 

Цвіт каштанів

 

На зеленій сорочці каштанів

Засвітились казкові свічки,

І в прозорість ранкових туманів

Шлють красу обважніло гілки.

Ніжні квіти увись піднімають

Пелюстки, розфарбовані днем,

І красою своєю втішають

Світ грайливим квітковим дощем.

Сонце їм посміхається ніжно,

Кличуть в гості ясні небеса,

І у танці вітрів білосніжно

Розвівається дивна краса.

На зеленій сорочці каштанів

Гаснуть тихо квіткові свічки,

І на плечі ранкових туманів

Упадуть пелюсткові  стрічки.