Вже пахне день весною

Хоч ще зима,а пахне вже весною,
Землі вклоняються дощами небеса,
Бринить повітря тихою струною,
І запах зелені в повітрі воскреса.

Цьогоріч сніг не вкрив поля й долини,
Туман шептав веснянки повсякчас,
І розсипав на віття намистини,
Й низав гердан березам для прикрас.

В повітрі пахне прілістю терпкою,
А вітер тче  із листя килимки,
І крізь шпарини тиші й супокою
Ідуть за обрій вранішні димки.

Хоч ще зима, душа весні радіє,
Вже кличе сад господаря в ці дні,
На сонці груша знову молодіє,
Й вбрання весільне міряє у сні.

Хоч ще зима, та пахне день весною...

А зараз зими зовсім інші

Згадаю зими сніжно - білі,
Як хуга стукала в вікно,
На склі ялинки посріблілі
Ховали погляд під сукно.

Крізь ніч дивились очі - зорі,
А місяць стежку фарбував,
Й поля сріблясто - неозорі
Морозом вечір цілував.

Зима вдягала в розкіш парки,
Різьбила диво кришталі,
Й з дахів бурульок недогарки
В теплі купала на землі.

Я пам'ятаю холод лютий,
Червоний захід і мороз,
І став у кригу міцно скутий,
Вітрів і віхол симбіоз.

А зараз зими зовсім інші,
Якісь туманні і сумні,
Пейзажні тихо пишуть вірші,
Й романси грають весняні 

Згадаю днів морозне чародійство

Загляну я крізь роки у дитинство
Така собі екскурсія на мить,
Згадаю днів морозне чародійство,
Коли снігів окутує блакить.

Я пам'ятаю зими із снігами,
Морозні й білі ранки  у дворі,
І по коліна снігу під ногами,
І казку, що складали снігурі.

У пам'яті канікули зимові,
Й санчата дід, що нам подарував,
 Як на дахи, мов хусточки пухові,
Холодний день дбайливо напинав.


Всміхалось сонце радо через роки,
Несли санчата з пагорбу униз,
Пашіли щастям в нас червоні щоки,
Зима творила радісний каприз.

А ще ялинку й ніжний запах хвої,
І засівну від хлопців хорову,
І сніг замотаний казково у сувої
А на подвір'ї бабу снігову.

Зимова казка спогадів щасливих
Тих днів, на жаль,ніяк не повернуть,
Але дитинства років галасливих
Не зможе час у безвість відштовхнуть.

Ще пахне фарбою палітра

Вже пізня осінь...

Сумує небо. Сонце зажурилося,
Змарніло поле.Стихло,  бо втомилося.
А вітер гілля - струни налаштовує,
Туманом срібним ранки обціловує.

Затихла річка, в небо задивилася.
А  хвиль краса до берегів прибилася.
Шепоче бір есеї з суму створені
Про дні журби, що осінню впокорені.

Брунатний лист приліг - не обзивається,
Дощами він холодними вкривається,
Тремтить увесь і болісно здригається,
А сенс буття в калюжі обривається.

Обвисло небо. Хмари розкотилися,
Мовчазні й мокрі клени засмутилися.
Вже пізня осінь барви затушовує,
Красу яскраву сірим заштриховує.

Безжально дощ пейзажі заплямовує,
В потоках сліз на вікнах витанцьовує.
Ось кинув вітер плащ на парк оголений,
А сам приліг натомлений і зморений.

Осінь.Ранок.

Осінь.Холодно.Хмарно.Ранок.

Кава.Сир. Бутерброд.Сніданок.

Куртка.Сумка.Ключі. Годинник.

Метушня.Телефон.Будинок.

Ганок.Клен. Падолист.Турботи.

Плани.Книги. Гора роботи.

Сподівання. Реальність. Мрії.

Плин часу. Гра життя. Надії.

Місто. Осінь.Вогні вечірні.

Гомін.Люди.Звуки ефірні 

Тиша. Парк. Відпочинок. Втома.

Східці.Поверх. Дзвінок. Вже дома.

На ярмарок за щастям я піду

На ярмарок за щастям я піду,
А потім в супермаркет за везінням,
Хтось скаже, що його там не знайду,
Тож спробую купити хоч прозріння.
Любові зважте трохи, грамів сто,
І совісті, що збоку на полиці.
Не свіжа?Не купує вже ніхто?
Тоді куплю у іншій я крамниці.
По акції для мене знижка є?
О,хочу доброти собі придбати.
Від підлості є щеплення своє!
А за брехню не варто гріш давати.
А засіб є від жалості у вас?
Сироп від суму чи чаї від муки?
Давно були. Уже перерви час?
Тоді знайдіть пігулку від розлуки.
Он бачу є зі знижкою ще шанс,
Тут затишок бажаю я придбати,
Гатунку вищого, врахуйте цей нюанс,
Чи може ні з чого у вас тут вибирати?
Також краси,що викликає шок,
Й настоянки від погляду лихого,
І радості насипте у мішок ,
А визнання -  хоч грамів сто,сухого.
А дружбу тут фасовану чи так
Сьогодні ви люб'язно продаєте?
Так дешево? Всього один п'ятак?!
За "так" ще й по вівторках роздаєте?!
Здоров'я хочу рідним прикупить,
Щоб потім дарувать на різні свята,
Можливість є частинами сплатить?
Що?Що?Моя затія наче дурнувата?
Є заздрість в продажу! Залежаний товар?
Продайте краще кілограм терпіння,
Довіри я купила вже у скнар,
На довго вистачить для тренінгу сумління.
Продайте всі запаси сліз з очей,
За це вам доля бонуси накине.
Для чого? Щоб на ліжку у ночей
Душа без сліз (спокійно відпочине).
Життя тоді на радість і в добро,
Коли тут біль уже не продається!
Ні, щастя не купить за серебро,
Й від золота душа не розсміється.
Але якщо ми зможемо біду,
Нехай чужу, своїм теплом спалити,
А прах байдужості розтерти по льоду,
То радісніше людям буде жити!
( За Л. Рубальською)