Привітався тихо травень рано

 Привітався тихо травень рано

Променем і квітами бузку,

Задзвеніли квіти мов органно,

Заспівали птахи у садку.

Вже із трав шовки лягли під ноги,

Розсипає ніч на них росу,

Час летить крізь зболені тривоги

І шукає вічності красу.

А весна всміхається ласкаво,

Тче з барвінку диво - килими,

Цвітом прикрашає дні яскраво,

Походжає тихо між людьми.

Вже стоїть Великдень на порозі,

Україна сплакує сльозу,

І цвіте калина при дорозі,

Мріючи про миру бірюзу.

Весна - красуня босонога

 

Кинджали, дрони і ракети,

Весна і вибухи вночі.

Людей похмурі силуети,

Птахів стривожені ключі.

Крізь сон лунає знов тривога,

На пуск злітають літаки,

Весна - красуня босонога

Біжить по полю навтьоки.

А під ногами - море квітів,

Вітри розгойдують блакить,

Мов під освітленням софістів,

На струнах березень бринить.

Лиш на душі - і біль, і втома,

Думки бредуть у небуття,

Стара забута аксіома-

Плекати паросток життя.

Поміж зруйнованих будинків,

На тлі згорілих лісосмуг,

На ранах з болем поєдинків

Шукати стійкості навкруг.

Весна благає порятунку

Від зла, від скверни, від біди,

І вмить вдихає запах трунку

З ковтком джерельної води.

Весна постукала тендітно у вікно

 

Весна постукала тендітно у вікно,

Між хмар пливуть розгублені моменти

І крутить час війни веретено,

А квітень сипле щиро компліменти.

Вона бреде між сонних вечорів,

Лунає тихо пісня колискова,

І жах війни навіки овдовів,

А щастя мить всміхнулась 

пелюсткова.

Відчутно подих лагідний весни,

В нім оживають погляди яскраві,

Похмурі дні полинули у сни,

Щоб промені заграли золотаві.

Весняні дні розписують колаж

На чорнім фоні скривджених світанків,

А березень тонує камуфляж

На згарищах понівечених ранків.

Співає зяблик пісню про весну

На фоні грізних звуків канонади,

Тепло дарує й сонячну весну

І первоцвіти в звуках серенади

 

Весняний шепіт південного степу

 Весна бринить у крапельках дощів,

В туманах сизих березневих ранків,

В травневих звуках зляканих хрущів

На фоні вибухів обстріляних світанків.

Десь на полях принишкли бур'яни,

Чорніють вирви, мов на тілі рани,

Крізь відблиски незримі давнини

Клекочуть лавою неначе злі вулкани.

У глиб землі сховались ховрахи,

Покинули свій дім старі лисиці,

Тут не літають зграями птахи,

Бо не знайти тут колосу пшениці.

Не чутно тут веснянок від птахів,

Дощі тут плачуть гіркими сльозами,

Весна шепоче голосом страхів,

Збираючи сумні  музичні гами.

Весняна замальовка

 Десь у вечірніх сутінках дворів,

Між мокрих лип всміхаються простори,

Крізь скрип гілля стареньких яворів

Вчуваються нелюдські поговори.

Тендітний час сховавсь в бруньках верби,

Мить затаїлась в березневій зливі,

А мокрий сад із поглядом журби

Скрадає віддзеркалення криваві.

В цих поглядах незрима суть буття,

Від "А" до "Я" осмислені сюжети,

Глибока філософія життя

І розпачу незримі силуети.

Березень

 Вже перший пролісок всміхнувся,

Вербові котики бринять,

Яскраві ранки озирнулись,

І тихо з вітром гомонять.

У тих розмовах сум і втома,

І страх від погляду війни,

Немов забута аксіома

Завмерла в посмішці весни.

Мороз сховавсь за голі віти

На фоні сонячного дня,

Збирає березень привіти

Щодня для квітня - скрипаля.

Жіночність

Посмішка у жінки весняна,

Ніжний погляд сонячно - ласкавий,

І душа чуттєво - чарівна,

А жіночий голос солодкавий.

Є у неї туга і жалі,

Але їй дано стерпіти болі,

Дні життя- як вільні кораблі,

Що пливуть без компаса у морі.

Материна ласка і тепло,

І наука зовсім не із книги,

Творчості й натхнення джерело,

Рук тепло, що розтопило криги.

Материнська доля непроста:

У турботі, в праці,у тривозі,

Наче мить крізь бурі проліта

По ніким незвіданій дорозі