Людське життя блукає між сиренами

 Стоїть зима розхристана й засмучена,

Від вибухів здригається земля,

Вітрами й холоднечею розлючена,

Вдивляючись за обрій звіддаля.

Людське життя блукає між сиренами,

Між часосмуг " Тривога" і " Відбій",

А суть його сховалась за антенами,

В катренах оспівавши дні надій.

Дерева одягли крижані шати,

 Дзвенять скляні   на вітті кришталі,

Збирає час смертельні постулати,

Й прогнози заморожує на склі.

Тремтить душа від ненависті й люті,

Нервовий стрес пронизує буття,

Свідомість дистанціюється від суті

У стані невагомості життя.

Щодня приходять нові повідомлення:

"Злетіли ТУ- негайно в укриття!"

І поринаєш в болісні розломлення 

Й припущення, що  йдуть у небуття.

Час завмирає знову перед вибухом,

А пам'ять шепче тихо " Отче наш",

І мить шукає порятунку з острахом,

Щоб зупинити відчаю тираж.

І ця  буденність входить поступово

У ритм життя обстріляних років.

Чи є свята - уже не принципово,

Чи тихий день  від реву " вітряків".

Думки блукають вулицями міста,

Здіймаючись в небесну далечінь,

Їх зустрічає Матінка Пречиста,

Неголосно промовивши: " Амінь".

Життя

 Життя

Вир подій і душі почуття

Що окреслюють межі буття,

І ведуть лабіринтом подій

По стежках засекречених дій,

Із сюрпризами різних проблем,

Без роз'яснень, ремарок і тем,

І прямуєм на лінію" старт",

Де розкручує фішку азарт

І виходить в момент забуття, 

Та реальність, що в  слові

" Життя"

Час

 Час

Візуальний прозорий контраст

На картині життєвих подій,

В акварелі реальності дій,

У мазках сонцесяйних тонів

На околиці прожитих днів.

Де джерельна від спраги вода

Холодком між подій осіда,

Манить в безвість нездІйснених мрій

У бажання із світлих надій,

Він безжально летить поміж нас

Час.

Не про свякове

 Новий рік.Ялинка.Апельсини.

І сирен стривожені виття,

На " нулю" зі смертю щогодини

Грізний бій ведеться за життя.

Між дерев- уламок від ракети,

Тут прикраси - гільзи і броня,

Лиш мелькають грізні силуети,

Де зима блукає навмання.

На війні свої поняття свята,

Коли всі здорові і живі,

Коли син знов чує голос тата,

Шле вітання друзям бойові.

Новорічна ніч безжально - грізна,

Сенс життя у світлі від свічі,

Ночі мить охрещено - залізна

Де в пітьмі заходяться сичі.

Не висять прикраси новорічні,

У вогнях гірлянди не горять,

Лиш блукають душі потойбічні

І " Кинджалів" залишки стирчать.

Там в окопах холодно й багнюка,

Бродить смерть обречена в степу,

А життя -   не пройдена наука

По дорозі знов веде всліпу.

Зима без снігу і святковості

 

Зима без снігу і святковості,

І лише в спогадах - краса,

Штрихами давньої казковості

Нам повертає чудеса.

Гарячий чай і запах пряників,

Минуле - спогад в світлий день,

Смак апельсинових льодяників

І звуки згаданих пісень.

Прийдешнє свято- з горя поглядом

Зі смаком смутку і сльози,

У юність теплим щемним спогадом,

Летить як відблиск бірюзи.

Грудневе

 Вітер шепче щось мені на вухо,

 Снігом обцілована щока,

На душі так зоряно і тихо,

Крик сирен лиш зиму доніма.

Під ногами килим білосніжний,

Ліхтарі всміхаються мені,

Світ цей грізний трепетно - маніжний,

Посміхнувсь вечірній метушні

Зима.Так холодно і сумно

 Зима.Так холодно і сумно,

Десь поховалися  грайливі горобці,

Бреде війна в степу нікчемно,

Косу тримаючи в руці.

Іде полями, мов примара,

Незграбно кроки відтина,

Важка і сіра в небі хмара,

Холодний подих поглина.

Стоять у ранах лісосмуги,

Вогнем обпалене гілля,

Упали дрони - волоцюги

На танком вкатане рілля.

Калини кущ, мов розп'ятий,

На вирву кетяги струсив,

Чекав, напевне,сніг лапатий,

Та смуток рани оповив.

Втекли від вибухів лисиці,

В окопах сирість і мишва,

Стрибають злякано синиці,

В димах марніє синява.

А десь крізь холод, дим і спротив

Іде упевнено життя,

І на ажурні ниті сплетив

Весна плекає  майбуття.