Тихий відпочинок

 

Сонце вранці привіталось 

На пляжі привітно, 

Море тишею всміхнулось 

Радісно й блакитно. 

Наче грім у яснім небі: 

- Риба, раки, пиво,

У людей завжди потреба 

У їжі на диво.

- Пахлава, криветки, краби,- 

Продавці гукають, 

Полякалися медузи,

Від крику втікають.

- Молоденька кукурудза,

Є й попкорн фруктовий,

Пиво, мідії, рапани- 

Вже й обід готовий.

Гучномовець так кричить,

Що й хвилі стихають, 

Пахлава, як мідь блищить,

І зорі зникають.

Місяць виглянув здаля 

Реклами злякався,

Бізнес гроші заробля,

Нащо сервіс здався.

Чайки ввечері по пляжу 

Збирають об'їдки,

А щасливі торгаші 

Чухають борідки.

Пахне серпень

 Пахне серпень ароматом сливи,

Соком груші, яблуком в саду, 

У медах квіткові переливи 

В сонячному золоті знайду.

Пахне серпень святом Маковія 

Здбою із маком на столі, 

Від фруктових запахів хмелію, 

Як збирають пахощі джмелі.

Пахне серпень пізніми жнивами, 

Ароматом дині й кавуна,

Пригощає сольними піснями 

Під вечірні співи цвіркуна.

Пахне серпень теплим щедрими літом ,

Кукурузним смаком на полях,

І таким солодким дивним світом,

На руках від праці в мозолях.

Блукає літо...

 Блукає літо стомлено полями,

В ранковій тиші жде приходу дня,

Щось гомонить про осінь вже з вітрами,

А серпню кличе в яблуках коня 

Грайливе літо в червні, як дитина,

У липні в праці стомлено - жарке,

А в серпні розцвіта немов жоржина,

Красиве й пінне, й трішечки терпке.

Говорить літо голосом прибою,

Дзвенить вечірньо в співі цвіркуна,

Шепоче ніжно потайки з травою,

Шумить в степу, мов зірвана струна.

Я з ним присяду вранці біля ганку 

І буду слухать звуки чарівні,

Зустрінем разом сонце на світанку,

Що пестить перший промінь на вікні 

Серпень

 Перегортаю лист календаря - 

Чекає серпень з осінню побачення,

У теплих фарбах літо догоря 

І просить в поля жалісно пробачення.

Іде садами і збира дари,

З полів струсив весь блиск і позолоту,

За ним біжать розгублено вітри,

А він дарує айстрам ніжну цноту.

Він кинув погляд в небо крадькома,

А сад вдягнув у вранішню обнову,

На трави сипле роси недарма -

Кує для осені посріблену підкову .

А щастя...

 А щастя кольору квітів:

Червоне, в рожевих тонах,

В букетах, у фарбах з привітів,

В солодких омріяних снах.

А щастя кольору сонця:

Яскраве і тепле як день,

Сміється щодня у віконце 

І лине у звуках пісень.

А щастя кольору хмари,

Небесноблакитне, ясне.

У нього є рідкісні чари 

І світло миттєво - п'янке.

А щастя кольору ранку:

Туманне, вологе й жарке,

Присяде тихенько на ганку 

І літо приспить гомінке.

А щастя кольору моря:

Бурхливе й спокійно - легке.

На хвилях пшеничного поля 

Вдихає повітря п'янке.

А щастя кольору мрії,

Зі смаком бажань на вустах, 

Із поглядом днів на надії,

Крилате і вільне, як птах.

А ти була така красива

 А ти була така красива,

Як крапля ранньої роси,

Як таємнича нічка сива,

Як вітру тихі голоси.

А ти була така тендітна,

Як білосніжний цвіт весни,

Прозоро - світла й непомітна,

Немов таємні дивні сни.

А ти була така бентежна,

Як повінь трепетна й швидка,

Бурхлива й тиха, обережна,

Спокійна й солодко - терпка.

А ти була така чарівна,

Як цей прекрасний дивний світ,

Як степу польова царівна,

Як сонця вранішній привіт.

А ти була ласкава й мила,

Як перший промінь на вікні,

Як парусинові вітрила,

Як подих ранку в сизині.

Тебе такою пам'ятаю,

І вже пройшли десятки літ,

В тобі себе я відчуваю,

Коли дивлюсь на білий світ.

Квіти - літА

 Літо прийдешнє, то тема окрема,

Є літо- повість, а є поема,

Але частіше схоже на квіти,

На нього глянеш,  і хочеш радіти.

Літо- ромашка - світле і ніжне,

Раннє як юність, в душі білосніжне,

В ньому романтика, стиль і кохання,

Зустрічі, квіти, любов і зізнання.

Літо - троянда пахуче й чарівне,

Вабить красою і сонячнодивне,

Творить, працює, співає, дбає, 

Квітку - царівну в перли вбирає.

Літо- жоржина красиве і пізнє,

Мудре, розсудливе і дивовижне,

Терпке і щедре, невтомне, багате,

З досвідом, вмінням, безмежно строкате.

Квітнуть літала на алеях життєвих,

В променях сонця і зливах миттєвих.

Кожне із літ , вже не віш, а поема,

Радості й успіху днів діадема.

Кожне із літ - то життя і робота,

Діти, батьки, родина й турбота.

Квіти -  літа, як про це не сказати,

В гарний букет можна їх поєднати.