Літній ранок

 Обійняв мене поглядом ніжно 

Літній ранок у теплій росі,

Коли в небі згасали побіжно 

Дві зорі в світанковій красі.

В ароматах духмяної м'яти,

І у пахощах квітів і трав 

Він світанок повів зустрічати,

І у себе мене закохав.

Нас за обрієм сонце зустріло,

Місяць зник у просторах небес,

Вже від сонця повітря сивіло,

І світилось на дзеркалі плес.

Липневий вечір

 Співає вечір колискову 

В дуеті з тишею на біс,

І стеле свіжість світанкову,

Створивши росяний каприз.

Мовчазно слухає троянда,

Обняв лілейник тихий сон

Із неба зоряна гірлянда 

Летить із вітром в унісон.

В колисці місяць спочиває,

Молочним Шляхом ніч іде,

І сонях голову схиляє,

Там хор бджолиний не гуде.

Прослухав ранок колискову,

Умився росами із трав,

І заховав між  хмар підкову,

А зорі в пригірщ  розбирав.

Передгроззя

 

На околиці дня, що згасає,

Хмурить брови сердита гроза,

А земля ніби втіхи благає 

Прохолоду, щоб впала сльоза.

І під вечір крайнебо здригнулось,

Затремтіли дерева в цю мить.

В передгроззі усе сполохнулось.

Вечір.Вітер. Вже чутно -  гримить.

Літній вечір

 Десь за обрієм сонце сідає,

Літній вечір блукає в саду,

Теплий подих його зустрічаю,

Дня згасання, як шум на меду.

Літній вечір - це тиша й спочинок,

В його погляді - відблиск зорі,

Захід сонця, як ніжний відтінок

Аквареллю спливе угорі.

Літній вечір голубить долоні,

Швидко втому стирає з чола,

Свіжий подих обвітрює скроні,

Й обціловує квіти бджола.

Літній вечір присів біля мене,

Теплу тишу на плечі поклав,

Вмить святковим все стало буденне,

Коли місяць зорю зустрічав.

Купальська ніч

 Купальська ніч така красива,

Десь квітне папороті цвіт,

А над рікою нічка сива 

Вінки пускає зорям вслід.

Купальська ніч - пора кохання,

Краса дівоча, юний цвіт,

В цей час пливе вінок чекання 

Над берегами юних літ.

Ця ніч чарівна й романтична,

В ній чутно подих давнини,

В піснях оспівано - велична,

І дух присущий сивини.

Купальська ніч - яскраве диво,

Вінки, кохання і вогонь,

І грає полум'я звабливо,

А час летить у світ безсонь.

Липневий дощ

 Він дививсь мені лагідно в очі, 

В його погляді зріла сльоза,

А в обіймах липневої ночі,

Воскресала грози бірюза.

Дарував поцілунки яскраві,

Обіймав своїм літнім теплом,

Розчиняв звуки грому лукаві,

Гладив руки вологим крилом.

Є у нього звабливі принади:

Тихий сум і замріяність дня,

І гучні грозові канонади,

Коли цвітом рясніє земля.

Я його полюбила миттєво,

Коли йшла по калюжах навбрід, 

І в цю мить це для мене суттєво 

Відчувати натхнення прихід.

Це був дощ, мій коханець липневий,

Я красу цю відчула сповна,

Ніжний, теплий, раптово - життєвий,

І бринить в краплях мить чарівна.

Липневе

 Учора липень сонячно всміхався,

Сьогодні ж хмурить брови грозові,

Бо в цвіт ромашки палко закохався,

І щедро шле привіти сльозові.

Ромашка- квітка ніжно - соромлива,

Свою красу схилила до землі,

Така проста й привабливо - вродлива,

Її кохають пристрасно джелі.

Усміхнувся липень солодко троянді,

Від неї спеку в хмари заховав,

Присів спочить у літа на віранді,

Відваром з трав повітря напував.

О, липень - красень, парубок завзятий,

Меди збирає з цвіту і краси,

Він манить в степ обвітрено - строкатий,

Де світ дзвенить на різні голоси.