Дарує липа ніжний аромат

 Красуня - липа трепетно - п'янка 

Вдягла вуаль з ванільно - ніжних квітів,

Її краса привабливо - тонка 

В оздобі світла сонячних софістів.

Гуде бджола, збираючи нектар,

Грайливо промінь бавиться на листі,

А  ніжний запах лине аж до хмар,

І творить небо погляди барвисті.

Дарує липа ніжний аромат, 

Чарує бджіл солодко - ніжним цвітом,

І в музиці обвітрених сонат

Відчутно запах, що здійнявсь над світом.

Тримає червень спеку у долонях

 Тримає червень спеку у долонях,

Дарує тепло липа ніжний цвіт,

У літа роси сріблиться на скронях,

І творить день божествений прихід.

Напоїть соком спілу полуницю,

Черешню буде промінь цілувать,

Покличе бджіл у гості медуниця,

Коли зоря ще буде догорять.

Легенький вітер пеститиме квіти,

Впаде краса ромашок поміж трав,

І буде час на відстані бриніти 

У суголоссі сонячних октав.

Дівчина з очима голубими

 Дівчина з очима голубими,

З посмішкою Мавки на вустах,

З теплими руками золотими,

З мрією крилатою, мов птах.

В роздумах печально - сумовита,

І швидка в поривах, як стріла,

В поглядах відверто - гордовита,

Коли радість сіра, мов імла.

Дівчина з вразливою душею,

У манерах мила й говірка,

Розмовляє потайки з зорею

Коли доля болісно - гірка.

Дівчина із голосом приємним,

З витонченим смаком до краси,

Із бажанням кришталево - чемним

Сад плекає й слухає ліси.

Дівчина з красою Афродіти,

З солодом кохання на губах,

Поглядом плекає живоцвіти,

Й сповіддю лунає в молитвах.

Дівчина із долею земною,

Має пензель й фарби у словах,

День оздобить ніжною габою,

І розсипле щастя по стежках. 

Проснувся день...

 

Крізь хмари сонце кволо пробивається,

Ромашка ніжно росами вмивається,

Цвіркун веде розмову дивну з травами,

А вітер грає, любиться з отавами.

Проснувся день і зорям посміхається,

Зі світом ранок радісно вітається,

Червоний мак красою мов палає,

Палку любов у росах омиває.

Духмяна м'ята вабить ароматами,

Дивують птахи співами - сонатами,

Кує зозуля долю для гаїв ,

Тут час невпинний погляд затаїв.

Сумує небо, засмутилося

Сумує небо, зажурилося,

Дощами літніми умилося,

Скрадають тугу хмари потайки,

А дощ їм казку шепче пошепки.

Ідуть дощі, на землю падають,

Погідні дні троянди згадують.

Ген, колос в полі наливається,

Землі з подякою вклоняється.

Сумує небо, засмутилося,

Журбі нерадісно скорилося.

Збирає час акорди поспіхом,

Сховалось сонце ніби з острахом.

 

Цей літній дощ

Після дощу так пахне м'ята,

Чебрець вбирає запах літа,

Природа щедра і багата,

Дощами втішена й полита.

Цей теплий дощ такий ласкавий,

Купає трави у купелі,

А промінь сонячно - жовтавий 

Збирає літні акварелі.

 

Червневий ранок

 

Приголубив  туман літній ранок,

Вже на травах сріблиться роса,

Прокидається сонно світанок,

Під вуаллю сховалась краса.

Десь у небі проблискує сонце,

Жде троянда з проміння тепла,

Глянув поспіхом день у віконце,

І приліг на листочках стебла.