Дівчина з очима голубими

 Дівчина з очима голубими,

З посмішкою Мавки на вустах,

З теплими руками золотими,

З мрією крилатою, мов птах.

В роздумах печально - сумовита,

І швидка в поривах, як стріла,

В поглядах відверто - гордовита,

Коли радість сіра, мов імла.

Дівчина з вразливою душею,

У манерах мила й говірка,

Розмовляє потайки з зорею

Коли доля болісно - гірка.

Дівчина із голосом приємним,

З витонченим смаком до краси,

Із бажанням кришталево - чемним

Сад плекає й слухає ліси.

Дівчина з красою Афродіти,

З солодом кохання на губах,

Поглядом плекає живоцвіти,

Й сповіддю лунає в молитвах.

Дівчина із долею земною,

Має пензель й фарби у словах,

День оздобить ніжною габою,

І розсипле щастя по стежках. 

Проснувся день...

 

Крізь хмари сонце кволо пробивається,

Ромашка ніжно росами вмивається,

Цвіркун веде розмову дивну з травами,

А вітер грає, любиться з отавами.

Проснувся день і зорям посміхається,

Зі світом ранок радісно вітається,

Червоний мак красою мов палає,

Палку любов у росах омиває.

Духмяна м'ята вабить ароматами,

Дивують птахи співами - сонатами,

Кує зозуля долю для гаїв ,

Тут час невпинний погляд затаїв.

Сумує небо, засмутилося

Сумує небо, зажурилося,

Дощами літніми умилося,

Скрадають тугу хмари потайки,

А дощ їм казку шепче пошепки.

Ідуть дощі, на землю падають,

Погідні дні троянди згадують.

Ген, колос в полі наливається,

Землі з подякою вклоняється.

Сумує небо, засмутилося,

Журбі нерадісно скорилося.

Збирає час акорди поспіхом,

Сховалось сонце ніби з острахом.

 

Цей літній дощ

Після дощу так пахне м'ята,

Чебрець вбирає запах літа,

Природа щедра і багата,

Дощами втішена й полита.

Цей теплий дощ такий ласкавий,

Купає трави у купелі,

А промінь сонячно - жовтавий 

Збирає літні акварелі.

 

Червневий ранок

 

Приголубив  туман літній ранок,

Вже на травах сріблиться роса,

Прокидається сонно світанок,

Під вуаллю сховалась краса.

Десь у небі проблискує сонце,

Жде троянда з проміння тепла,

Глянув поспіхом день у віконце,

І приліг на листочках стебла.

Дружня порада

 Зібралися дві подруги 

Якось у кавярні,

Говорили про відпустки,

Про плани захмарні.

У період карантину 

Важко спланувати,

Відпочинок за кордоном 

Треба забувати.

В кінці травня вже нарешті 

Тепло завітало,

Галя каже: 

- Я купальник у сумку поклала.

Їй Наталя:

- Треба швидко город прополоти,

Ще й курчата полупились,

Додали турботи.

Розвйшлись, погомлніли

Раді, що зустрілись.

Кожна плани має власні,

На тім й розлетілись.

Час іде, відпустка, плани,

Ніколи зустрітись,

В телефонному режимі 

Раді поділитись.

- Я на морі,- каже Галя,

- Сиджу замерзаю,

Що з купальником робити,

Навіть і не знаю.

- А я вдома, вдягла светр,

Готую вечерю,

Запікаю у духовці 

Смачненьку печеню.

- А тобі я дам пораду,

Напиши Миколі,

Нехай вишле теплих речей 

Щтук три бандеролі.

Букет із квітів польових

 Букет із квітів польових 

Такий невимушено - стильний,

У теплих барвах степових

Розносить аромат живильний.

У ньому щедрість і краса,

Усе добро весни земної,

В букеті квітнуть небеса,

Краса й свобода в супокої.

Даруйте квіти польові 

На ювілеї і на свята,

У дні погідні й дощові

Коли земля на цвіт багата.