Зима.Війна.

 Зима.То сніг, то дощ, то вітер.

Природа пише п'єсу без сюжету,

Сюрпризи дивним почерком без літер,

А день тремтить крізь обстріл міномета.

Вона прийшла, минаючи руїни

Розбитих міст, і пустки сіл безлюдні,

Ховалася від вибухів за стіни,

Чекала часу наміри облудні.

Війна.Зима.Окопи  й холоднеча.

Вже другий рік сніги у краплях крові.

Міста - пустки, розвалля й порожнеча,

Життя благає затишку й любові.

Зима.Мороз.В окопі свічка тліє,

Прожита мить між вибухів блукає,

Тривожний сон на холоді німіє,

Надія ж тишу в присмерках шукає.

Війна.Зима.То гул, то залп, то вибух,

Мелькає час, як мить,на полі бою,

А десь в кутку стоїть одвічний дідух,

І кличе мир в зруйновану господу.