Сумує осінь й плаче слізно,
Руйнують вибухи пейзаж,
Насупив ранок брови грізно,
Війни вдягнувши камуфляж.
У вирій гуси знов злетіли,
Хоч " Смерчі" краяли їм шлях,
Степи немов осиротіли,
Засумувавши в бур'янах.
В окопах холодно і сиро,
Сховались тут тривожні сни,
І день згорнув умить вітрило
На радість мирної весни.
Сумує осінь на могилах
Синів, що мужньо полягли,
Іде засмучена по схилах,
Їй далі руки простягли.
Ця осінь вирене в уяві,
Озвавшись звуками сирен,
Сховає дні в огні й кіптяві,
Вписавши тисячі імен.
Немає коментарів:
Дописати коментар