У природи палає душа,
Й перелякані очі. Крізь зарево
Показати свій біль поспіша.
В адських муках ліси озиваються,
Люди ж множать свої бариші,
Смертним димом світанки вмиваються,
Й сльози ллють на сухі спориші.
Люди йдуть, на Голгофі збираються,
Тягнуть руки в мольбі до хреста,
Лячно янгол між хмар озирається,
Й щільну маску вдяга на вуста.
Подивіться на світ, богом створений,
В його барвах- життя і весна,
Павутинням наживи ж обснований,
Вслід іде за ним смерть навісна.
Помолись на колінах як праведник,
У прощенні спокутуй гріхи,
І запустить Земля інший маятник,
Й змиє дощ людські біди й страхи.
Немає коментарів:
Дописати коментар