В грушевім цвіті гіркість полину,
Обійме промінь дерево крислате,
І кине час вітрам на бистрину.
Весна трима в долонях цвіт природи,
Красу свою дарує і тепло,
Збирає ранки в ніжні хороводи,
І розсипає бісер на стебло.
Вона сумна. Безлюдна і тривожна.
Крізь вікна днів розписує пейзаж.
Така спокійна, тиха і побожна,
І погляд кида зелом на вінтаж.
Гуде бджола на вухо сонним ранкам,
Цвітуть, мов жар,тюльпани у саду.
А хор птахів виспівує світанкам,
І сенс буття в їх співі я знайду.
Немає коментарів:
Дописати коментар