Сумне село...
Йому ж співають оди,
Будують церкви,ставляють хрести,
Та їдуть із села на заробітки люди,
Щоб кращу долю, певно, віднайти.
Сумне село...
Стоять хати - примари,
Свій вік бабуся тихо дожива,
Стира природа дворища без кари,
І сум гіркий між пустками ляга.
Сумне село...
Й таке колись веселе,
Бо з міст сюди зліталась дітвора,
Проміння сонце радісно розстеле,
Й покличе вітер гратись у поля.
Сумне село...
Не хочеться в це вірить,
Болить душа за хліборобський рід.
Кому земля свої степи довірить,
Коли селянський зникне родовід?
Світлина картини Олега Щупляка.
Немає коментарів:
Дописати коментар