Поблукаю в батьківськім садку,
Очі мами живі й променисті
Між гіллям мов зловлю нашвидку.
Пригадаю як ненька садила
Молоденьке й тонке деревце,
Й коли яблуня вперше вродила,
Мов світилось від щастя лице.
Приторкнуся до кожної гілки,
Обійму її стовбур міцний,
Пролуна,немов звуки сопілки,
Голос мамин уже негучний.
Поцілую я плід соковитий,
Мов губами до рук приторкнусь,
І за день, що у праці прожитий,
Перед сном я тепер помолюсь.
Немає коментарів:
Дописати коментар