І полину, що виріс серед трав.
Зриває вітер з сірих днів вуалі,
Щоб вечір тоскно погляд розсівав.
В осінні ночі не зігріє кава,
Ні келих бренді,ні шерстяний плед.
Мовчить мобільний тихо і лукаво,
Й думки спинили свій щасливий лет.
Ця осінь вкриє золотом простори,
Та блеск не вкриє смутку темний лід,
А павутинки срібної узори
Злетять за вітром й не залишать слід.
В яскраві барви вдягнуться дороги
В німому світлі сірих ліхтарів,
Мов попелом покриються тривоги,
І ляжуть слізьми з краплями дощів.
Я відчуваю тілом запах смутку,
Так пахне осінь і мої думки,
Бринить сльоза,життя скропивши нитку
І кануть в сутінь з слів сумні рядки.
Немає коментарів:
Дописати коментар