На свій прощальний творчий бенефіс,
Гукає мить у далечінь щасливу,
Аби знайти останній компроміс
Воно блука по вулицях грайливо,
Лоскоче листя ніжно вітерцем,
І посмішку дарує жартівливо,
Й в минуле йде спокійно мандрівцем.
Вже чути кроки осені виразно,
А літо домальовує пейзаж,
Позують верби трепетно й мовчазно,
І завмира у фарбах антураж.
Немає коментарів:
Дописати коментар