Нам дарує доля
Крила для натхнення,
А реальність кличе
В будні сьогодення.
Віджену я хмари,
Аби мрій проміння
Розсівало світло,
Й дум росло пагіння.
Задзвенить у тиші
Тихий, ніжний голос,
В нотах щонайвищих
Муз дозріє колос.
Розцвітуть хай квіти
Віри і кохання,
Й прийде мить провести
Приспане мовчання.
Не шукаю вітра,
Що гуляє в полі,
А знайду палітру
Барв на видноколі.
Не чекаю зливу
У спекотну днину,
А покличу в гості
Дощову хмарину.
Поряд ходить щастя,
Як його впізнати,
В почуттях причастям
Будем зустрічати.
Час летить,як вітер,
Де взять сил спинити?
Щоб з піщин - хвилинок
Вічність сотворити.
Нам дарує доля
Крила для натхнення,
Та несе реальність
В наше сьогодення.
Немає коментарів:
Дописати коментар