Коли в думках вирує хуртовина,
Й судини кров, як холод розпіка,
Душа тремтить, мов зранена пташина,
А долю біль безжально доріка.
Думки, мов лід, заковані у кригу,
Ці брили час між айсбергів сховав.
Душа ж благає теплої відлиги,
Щоб холод шуг з любові розставав.
Коли в думках ущухне завірюха,
А щирість слів в серцях розтопить слід,
Холодний розум почуття послуха,
Й любов за щастям вирветься в політ.
Немає коментарів:
Дописати коментар