Спокій рве на дрібні папірці,
Вже не склеїти тишу з літер,
І не втримати мить у руці.
Тарабанить у вікна грізно,
Щоб навести нелюдський страх.
Відчуття не спіймати, звісно,
Аби згодом приспати в снігах.
Вітер дико в конвульсіях б ється,
І шаленно плига по дахах,
Зістрибнувши, стрімглав несеться,
І повільно вмира на очах.
Немає коментарів:
Дописати коментар