Коли земля палає золотом,
Й манить сад осіннім солодом-
Холодно.
Від похмурих днів сумних,
Від дощів, що стеляться калюжами,
Й від вітрів, що з крилами стодужими-
Холодно.
Від бездушних слів людських,
Від чужого погляду байдужого,
Що знесилює здорового й недужого-
Холодно.
Від невиправданих втрат,
Що з журбою в серці оселилися,
Й сліз гірких, що з тугою зріднилися-
Холодно.
Від солодкої брехні,
Що в обіцянки пусті убралася,
І за обрієм далеким враз озвалася-
Холодно.
Від злорадісних розмов,
Що кнутом по тілу б’ють від заздрості,
Від пліток, що позбавляють радості -
Холодно.
В хмарний день,
Коли природа диха холодом,
Й сіре небо затягло, мов волоком-
Морозно.
Немає коментарів:
Дописати коментар