середа, 7 грудня 2022 р.

Зима.Мороз.


 Зима.Мороз.Моргає оком свічка,

Тріщать дрова, даруючи тепло,

Блукає злякана війною темна нічка,

Ховаючись тривожно за стебло.


Згадаю час і мамині турботи,

Чекали свят, коли були малі,

Дивився день в засніжені широти,

А зараз смуток, відчай і жалі.


І видно вирви, згарища, руїни,

Свята принишкли, ніби від образ,

Гримлять бої на сході України,

І пише день сумні уривки  фраз.


Зима.Мороз.Чекають люди свята,

Того, що мир в домівки принесе,

Коли війна знесилено й розп'ята, 

У безвість гнів смертельний вознесе.


субота, 3 грудня 2022 р.

Мороз лягає сріблом на калину


 І знов зима засмучена й тривожна,

Земля промерзла ранами війни,

Щорік була жадана, як і кожна,

А зараз біль крізь спагад давнини.


Мороз лягає сріблом на калину,

Ганяє вітер смуток по ярах,

Несе війна холодну домовину,

І відчай втрат у чорних кольорах.


Десь чутно бій, свистять смертельні гради,

Десь тихо плачуть сестри й матері,

Шукає тиша миру і розради,

І зустріч з сином в батьківськім дворі.


А ніч бреде з ліхтариком полями,

Закутуючи в сутінь все навкруг.

Веде біда принишклими містами

Лиш темну тінь по сходах чорних смуг.


Вона тривожно в вікна заглядає,

І слуха плач змарнілої вдови,

Війна сльозами з відчаю ридає,

А час читає тихо молитви.


Та прийде день, постука мир у двері,

Напившись вранці свіжої води,

А сонце візьме нові акварелі,

І розфарбує болісні сліди.

неділя, 27 листопада 2022 р.

А час іде, плекаючи надію


 Вже вкотре осінь сумно заглядає

У темні вікна довгих вечорів,

В провулках морок крила розправляє

З сигнальним світлом зниклих ліхтарів.


А час іде, плекаючи надію

Шукаючи в безодні світлу мить,

Аби забути холод і завію,

Весняний спів почути, що дзвенить.


Знов день побачить світлий, ніжний ранок,

Весільну сукню вдягне радо сад.

Тривога вийде похапцем на ганок

І зникне тінню в образах свічад.


А мати сина радісно зустріне,

Обійме донька тата як завжди,

Потвора зла немов примара згине

Залишивши лиш в пам'яті сліди.

І буде мир.І усмішки, і квіти,
І вийдуть сіять в поле  трактори.
За парти в школах знову сядуть діти,
І світ поверне щастя кольори.

понеділок, 14 листопада 2022 р.

Сумує осінь


 Сумує осінь й плаче слізно,

Руйнують вибухи пейзаж,

Насупив ранок брови грізно,

Війни вдягнувши камуфляж.


У вирій гуси знов злетіли,

Хоч " Смерчі" краяли їм шлях,

Степи немов осиротіли,

Засумувавши в бур'янах.


В окопах холодно і сиро,

Сховались тут тривожні сни,

І день згорнув умить вітрило 

На радість мирної весни.


Сумує осінь на могилах 

Синів, що мужньо полягли,

Іде засмучена по схилах,

Їй далі руки простягли.


Ця осінь вирене в уяві,

Озвавшись звуками сирен,

Сховає дні в огні й кіптяві,

Вписавши тисячі імен.



субота, 12 листопада 2022 р.

Туманний ранок - осені соната


 У тихих снах, в дакій порожнечі,

Блукаючи на паморозі днів,

Шукає мить чи докази, чи речі 

Для вироку у твердженнях вітрів.


Осінній день знизав на павутиння 

Прозорі краплі свіжої роси,

Крізь шелест вітру й звуки шелестіння 

Збирають ранки часу голоси.


Ще яблуня останній плід тримає,

Кукурудзинням поле шелестить,

А листопад старанно утішає 

Останній лист, що жалібно тремтить. 


Туманний ранок - осені соната,

Срібляться роси в тиші голубій,

А пообіді сонячна й строката 

Ріка прикрасить відблиском прибій.


Мовчазний сад у вікна заглядає,

Останній лист у променях бринить,

Свої принади кожен місяць має,

Фарбуючи пейзажі, гомонить.




пʼятниця, 4 листопада 2022 р.

Осінній дощ


 Осінній дощ розкаже гнівно ранкам 

Про слізну драму грізної війни,

І змиє біль стривоженим світанкам 

На сум дібров крізь відчай сивини.


Осінній дощ - болючі  світу сльози,

Ридання й плач скалічених життів,

А холоди - безжальні віртуози 

Тримають страх у подихах вітрів.


Осінній день красу змиває кленів,

І попіл згарищ знівечених міст,

Вогненне зло сталевих манекенів,

Коли танцює танго жовтий лист.


Осінній дощ полів розмиє рани, 

Схоронить в землю спалене зерно, 

Настроїть дням пошкоджені органи,

Що затаїлись в сутінках давно.


Осінній дощ розгублено блукає,

Гукає тишу в сірі бліндажі,

В глибоких вирвах спокою чекає,

І мирніх днів малює колажі.






неділя, 30 жовтня 2022 р.

Осінні відчуття

 


Вкриває осінь землю падолистом,

Дніпро збирає спалахи ночей,

Тривожні сни розсиплються  намистом 

На тихий погляд зболених очей.


А місто спить у смутку й безнадії 

Під  тихий рев повітряних тривог, 

Шукає місяць прихистку у мрії,

І вірить ніч, що змилується Бог.


 Укотре день умивсь сльозами болю 

В руїнах ночі теплілось життя,

Благала мати всіх святих і долю 

Аби спасли поранене дитя.


І лиш з екранів холодно всміхався 

Безжальний звір кривавої війни,

Смертями душ з жагою упивався,

І ніс розруху з жестом стани.


Бинтує землю жовтим листям осінь,

Блакиттю неба рани омива,

Вдягає день надії ніжну просить,

А сонце мир в долонях зігріва.