четвер, 8 квітня 2021 р.

Несподівана зустріч

 


Одного дня, коли усе ще спало,

Почула стук у двері якось я.

- Хто б міг це бути, - з тиші пролунало

І враз думок завмерла течія.


Я все ж відкрила двері обережно.

- Привіт, я щастя, в гості ось зайшло.

Мені вмить стало боязко й бентежно, 

Але воно ще й квіти принесло.


- Ну що ж, проходь, запрошую на каву,

- А це до кави- і цукерки подало,

Подарувало посмішку ласкаву,

Вмить боязнь зникла, мов і не було.


Ми з ним зустріли сонячний світанок,

Згадали з радістю щасливі дні.

Так непомітно підкрадався ранок,

І десь озивались голосно півні.


Було затишно й світло, як ніколи,

І час присів тихенько біля нас,

Тож мить сама пішла за видноколи

Без зайвих слів, пояснень і образ.


Була я щастю рада до безтями,

Світився день із запалом життя,

І окрилявся ніжно почуттями,

Й творився образ дивного буття.


- Тобі я вдячне дуже за гостину,

Але мені пора, бо мушу йти,

І затаїло  в погляді хвилину,

Щоб докази для виправдань знайти.


- Залишся тут, я буду вдячна дуже,

Хіба мій дім для тебе чужина!?

З тобою легко й затишно, мій друже,

Й з душі зника буденна сизина.


- Я мушу йти, мене чекають інші,

Тобі ж я щиро дякую за все.

Воно закрило двері в напівтиші,

Й пішло туди, куди добро веде.


Якщо до вас постукав хтось неждано,

В ранкову тишу чи в вечірній час,

Відкрийте двері з радістю спонтанно,

Прийшло у гості щастя вже й до вас.









четвер, 1 квітня 2021 р.

Іде весна


 Іде весна заквітчана й ошатна,
Така легка, як далей голубінь,
В поривах - творча, щедра й благодатна,
Таємно - дивна в плесах сновидінь.

Несе вона яскраві й теплі ранки,

Шукає цвіт на радощах бджола,

А сонце пестить вранішні світанки,

Щоб буйним цвітом вишня зацвіла.


Буя весна на лузі і у полі,

Шовкові хвилі вітер розганя,

В пуху стоять закохані тополі,

Й туман шепоче з росами  зрання.


Весна співає голосом пташиним,

Дзвінким струмком і голосом садів,

Летить коханням ніжно- лебединим

Крізь вихрі бур і смутки холодів.


Весна чарує поглядом ласкавим,

Й безмежжям далей, кольором небес,

І поцілунком сонячножовтавим,

І бірюзою неосяжних плес.



пʼятниця, 26 березня 2021 р.

Весна


 Весна цьогоріч ніжна і тендітна,

Мов березневий котик на стеблі,

Сумна , холодна й трепетно-самітна,

І наче боязко ступає по землі.


У посмішках до сонця соромлива,

Її краса не сяє в квітнику,

Вона цьогоріч ніби нещаслива,

Ще не буяють квіти у вінку.


Весна завжди якась нежданно - різна,

То сипле барви щедро у саду,

То скромна, тиха, березнево - сніжна,

Немов не любить парость молоду.


А іноді бува така гаряча,

Спекотно- душна, жвава і жарка,

Краса її осяяно - тремтяча,

Душа відкрита й світло - гомінка.


Вона буває чемна й гордовита,

До ніг їй квітень стеле килими,

А у душі закрито- сумовита,

Й не кине погляд навіть в бік зими.


Але вона завжди така жадана,

Її чекають в місті, і в селі,

У почуттях нестримна й невблаганна,

Весна - життя і свято на землі.






четвер, 18 березня 2021 р.

Весна прийшла


 Весна прийшла тендітна й несмілива,

Аби зустріти вранішню блакить,

Така привітна, ніжна і красива,

І тихий спів у голосі дзвенить.


Вона барвисті квіти розсівала,

На трави слала крокусів красу, 

Ключі птахів у вирій окриляла,

В гердан вплітала в ранішню росу.


Весна всміхалась березневим ранкам,

Кружляла з квітнем в танці у саду,

Веснянки грала сонячним світанкам,

І дарувала вдачу молоду.


Вона цвіте, співає і кохає,

Дзвенить, гуде і тихо гомонить,

Природу в барви сонячні вбирає,

Струмком до вітру ніжно жебонить.


Весна в душі, у помислах, у слові,

Вона у полі, в лісі і в саду,

Щодня дарує миті кольорові,

Красу буття з весною я знайду.











пʼятниця, 12 березня 2021 р.

Ностальгія

 


Над перехрестям польових доріг,

Сіяли зорі поглядом яскравим,

А красень - місяць потайки зберіг Щасливу мить із трепетом жовтавим.

Медами пахло, житом і вівсом,

І дзвін лунав у травах шовковистих,

Величний джміль обтрушував часом,

Наліт пилку на травах променистих.


Всміхались дні задушливо- жаркі,

Земля тремтіла в сонячнім коханні,

Спадали роси жадібно - терпкі,

І завмирали ранки в бездиханні.





На відстані часу


 

У житті ми звикли зволікати,

І чекаєм вигідний момент,

Боїмося час випереджати,

Щоб знайти достойний аргумент.


І для днів стандарти прописали,

Розписали кожен власний крок,

Почуття у темпи заховали,

Й підняли на відстань до зірок.


В поглядах кохання колисали,

Мрії запаковували в час,

В глибині душі вони згасали,

Й озивались жалісно до нас.


Нам здавалось все це буде вічне,

Зустрічі й прощання нальоту,

А душа виношує магічне:

"Час летить безжально в німоту".


Й не важливо на чиї мотиви,

Буде ця мелодія звучать,

Плин часу, немов корпоративи,

В запалі над буднями промчать.


І які б сюрприз не траплялись,

Доля дасть на роздум п'ять хвилин,

Щоб серця навіки поєднались,

І забули ритму часоплин.






неділя, 7 березня 2021 р.

Жінка - весна


 В очах жіночих - неба голубінь,

І бірюза води завжди сріблиться,

Й безмежно - тиха степу далечінь 

В промінні сонячнім іскриться.


У посмішці жіночій - радість днів,

І часу плин обвітрено - короткий,

Відлуння мрій і спомин снів,

І погляд ніжний, лагідно - солодкий.


У голосі жіночім спів вітрів,

В нім моря шум, і лісу серенади,

Відтінки звуків в барвах півтонів,

І шепіт трав й бурхливі водоспади.


В руках жіночих - ласка і тепло,

В гарячім серці - ніжність і турбота,

І оживає від доторку стебло,

Й зникає непомітно дощ і сльота.


В жіночій постаті- і мати, і донька,

Розумна й мудра, юна і вродлива,

Бабуся й жінка, тиха й гомінка,

Вона весна - красива і зваблива.