пʼятниця, 19 лютого 2021 р.

Я прийду на вечірній перон


Повертайся, я бачу твій слід

Серед тисяч слідів перехожих,

Там де сонце обпалює схід,

Серед безліч чужих і не схожих.


Понеділки минають нехай,

І вівторки проходять спонтанно,

Ти рукою вже їм помахай,

Повертайся раптово, неждано.


Повертайся, в душі не тримай

Гіркоту про давнішню образу,

Я чекаю тебе, пам'ятай,

Зустрічатиму тепло щоразу.


Дощ дрібний моросив по щоках,

Час, як краплі, спливав невблаганно,

Мої пальці ти грів у руках,

І теплом цілував їх органно.


Повертайся, чекаю ту мить,

Коли поглядом знов зачаруєш,

Бо душа від утоми щемить,

Як десь там ти без мене мандруєш.


Повертайся. Хіба то був сон?

Ми в думках прокладали маршрути,

Свідком був привокзальний перон,

Аби потім все знов повернути.


Я прийду на вечірній перон, 

Де колись ми з тобою прощались,

І побачу той знову вагон,

І ту мить, коли ми розставались.


На пероні в мельканні очей,

Сподіваюсь твої я зустріти,

І за сутінню сірих ночей

Сонце радісно буде світити.








 

четвер, 18 лютого 2021 р.

Слова бувають...


 Примружив вечір очі голубі,

Блукає світло в сутінках кімнати,

Слова завмерли ніби у журбі,

А час складає з оплесків контати.


Слова бувають радісні й сумні,

Бувають скромні, жалісні й привітні,

І засинають з мріями ві сні,

Й летять крізь відстань зовсім непомітні.


Вони лікують, люблять, і кричать,

Без них душа втрачає свої крила,

Буває мить, що болісно мовчать,

Хоч доля їм дала свої вітрила.


Слова бувають гострі, мов коса,

Бувають ніжні, наче квіти в полі,

Чарують наче вранішня роса,

Яка скропляє відчаї і болі.


Слова бувають ніжні, наче цвіт,

Бувають льодяні, неначе крига,

І є такі, в яких зоріє світ.

А є слова, як нерозкрита книга.


Вони мовчать від часу й до пори,

Тримають мить на відстані нагоди,

Коли в душі розквітнуть кольори,

Й полинуть в світ крізь бурі до свободи.

Останні подихи зими




 Її душа тремтіла, мов стуна,

Від вітру докорів і тиші спокою, 

Вже кілька днів від відчаю вона,

Дощем ридала й мрякою сумною.


А він пішов без виправдань гірких

За межі днів, де ніч стрічає зорі,

Де в поцілунках спогадів терпких,

Згасають в смутку погляди прозорі.


Вона ходила зболено - бліда,

Їй сірі ранки падали під ноги,

Брудні калюжі міряла хода,

А вранці ожеледь лягала на пороги.


Та інший бачив відчай і печаль,

Укрив снігами всі перестороги,

Поклав на плечі білосніжну шаль,

І розіслав засніжені дороги.


Ішла зима за лютим по землі,

Така чарівна, ніжна і жадана,

І десь сховались смутки і жалі,

Коли краса всміхнулась первозданна.

субота, 6 лютого 2021 р.

Виднівся в парку дивний силует


 Тримала ніч в долонях блиск зорі,

Дивився місяць поглядом чарівним,

Між хмар блукала тиша угорі,

Й здавалось небо всміхнено - наївним.


Тремтіла синь на крилах у вітрів,

Стогнали липи, вкриті кришталями,

А клен від смутку, ніби постарів,

Стояв мовчазно, втішений жалями.


Виднівся в парку дивний силует,

То йшла зима повільною ходою,

І свій останній вихід на паркет,

Вона прикрасить сніжною габою.

понеділок, 1 лютого 2021 р.

Все проходить і все минається


 Щось приходить, а щось минається,

І  життя- то немов вокзал,

Хтось проходить і в очі вдивляється,

Мов шукає в цю мить перевал.


Поряд ходять і друзі, і недруги,

Лицемірні, правдиві й святі,

І мелькають примружено погляди

Ревним відблиском в самоті.


Випадкові бувають зустрічі,

Є й такі, що нам шле Господь, 

І зникають їх образи гаснучі

В голубу далечінь світловодь.


Хтось забудеться й не згадається,

Хтось вросте назавжди в тобі,

Хтось з уроком гірким поєднається,

Хтось окрилить думки голубі.


Хтось зустрінеться й не оглянеться,

Зробить вигляд, що це не ти.

Хтось зупиниться й привітається,

І розктне в минуле мости.


Все проходить і все минається,

По собі залишаючи слід,

Від образ, та з душі не стирається,

Відчай днів, як холодний лід.


Хтось повернеться й привітається,

Зітре пил з сивих днів життя.

І чого тільки не трапляється,

А в минуле нема вороття.










середа, 27 січня 2021 р.

Минає день


 Минає день під музику з дощем,

У краплях - нотах час співа і плаче,

Накриє вечір сутінки плащем,

А ніч засне на холоді терпляче.


Там злі вітри блукатимуть навкруг,

Пітьма укриє мороком холодним,

Проснеться день поміж промоклих смуг,

Й озветься ранок словом благородним.


Крізь темінь моряк і відчаю дворів,

Всміхнуться вікна поглядом яскравим,

Холодні краплі в перлах кольорів 

Відтінять сірість поспіхом лукавим.







вівторок, 12 січня 2021 р.

Де ти ходиш, красуне


 

Де ти ходиш, красуне - царівно?
Всі чекають твого вороття,
Вітер бродить по парку наївно
І благає у днів забуття.

Твої очі - то диво з блакиті,
Зачаровують поглядом час,
В білі шати простори укриті,
Коли ти завітаєш до нас.

Зараз ти сумовито- журлива,
Не вдягаєш ошатне вбрання,
А краса твоя ніжно - зваблива,
Лиш як спогад сплива навмання.

Повертайся пейзажем казковим,
Обігрій сірий смуток теплом,
Мов дарунком сріблясто чудовим,
Зачаруй білосніжним крилом.