середа, 24 жовтня 2018 р.

Осінній дощ розпише скло вітражне




Змиває дощ осінню позолоту
 Красу садів і фарби теплих днів.
 Зриває вітер стрімко всю пишноту,
 І час сплива у барвах півтонів.

Потоки сліз обізвуться журливо,
Тремтячим лист в них буде доживать.
Той плач сумний безжально і тужливо
 В вечірній тиші ляже спочивать.

Осінній дощ розпише скло вітражне,
А сірість дня відтінить у  калюжі.
 Дарує осінь відео колажне,
 Дощ розмиває погляди байдужі. 




неділя, 21 жовтня 2018 р.

Убрався клен в осінню позолоту

Убрався клен в осінню позолоту,
Красою вабить погляди людські,
Та скоро холод зніме ніжну цноту
І ляже листя в просіки вузькі.

Багрянцем барв красуються простори,
В шовки зелені вдягнено поля,
І линуть ніжні осені мінори,
А вітер з садом тихо розмовля.

Стоять дерева в відчаї й зажурі,
На жаль, нема в природі вороття,
В задумі сад зустріне дні похмурі,
І лист останній зникне в небуття.

четвер, 11 жовтня 2018 р.

У обійми вечір пригортає



У обійми вечір пригортає
Щось шепоче тихо в безгоміння,
Й сум з душі, мов листя облітає,
І несе, як птиця,в сновидіння.

Щось святе я бачу десь між хмарою,
Погляд зір мене бентежить в сутінках,
Мама й тато перед Богом парою
Йдуть удвох по тих небесних сходинках.

Трохи сумно на душі і болісно,
Бо роки злетіли не питаючи,
А гукнуть їх хочеться так голосно,
Й хоч уявно, ніжно обіймаючи.















понеділок, 24 вересня 2018 р.

Взяла палітру в руки осінь

Взяла палітру в руки осінь
Фарбує тихо навкруги,
Відтінить неба темну просинь
Й багрянцем вкриє береги.

Розчеше липам коси - віти,
Вплете стрічки з яскравих барв,
І жовтень зможе порадіти
Під звуки сонячних октав.

Вона окликне гордовито
Яскраві парки і сади,
Й погляне в сутінки розмито,
Щоб старти вересня сліди.

Тоненьким штрихом доторкнеться
Аби згасить калини жар,
Вночі щаслива  розсміється,
Й запалить в присмерках ліхтар.

Взяла палітру в руки осінь,
Майстерно фарби розбавля,
Бо у душі у неї досі
Порив, що творчість окриля.


неділя, 23 вересня 2018 р.

Ви, мамо, знаєте що осінь вже дощить



 Ви, мамо, знаєте що осінь вже дощить,
Горіх в дворі скида розкішні шати,
А на душі так сумно і мрячить,
І в квітнику мов пусто біля хати.

Ви , мамо, знаєте цей рік вродило груш,
Гілки обвисли до землі плодами,
Дощі змивають чорнозему туш,
Й думки лягають мокрими слідами.

Ви, мамо, знаєте скуча за Вами пес,
Й на вікнах квіти стебла опустили,
Троянд не вабить синь і даль небес,
Й кімнати в тиші ніби оніміли.

Ви,мамо,знаєте у нас усе гаразд,
Як тяжко нам - звертаємось до Бога,
Та перед сном ми мріємо щораз,
Щоб Ви в цю мить ступили до порога.

субота, 15 вересня 2018 р.

Я пройду по опалому листю

Я пройду по опалому листю,
Поблукаю в батьківськім садку,
Очі мами живі й променисті
Між гіллям мов зловлю нашвидку.

Пригадаю як ненька садила
Молоденьке й тонке деревце,
Й коли яблуня вперше вродила,
Мов світилось від щастя лице.

Приторкнуся до кожної гілки,
Обійму її стовбур міцний,
Пролуна,немов  звуки сопілки,
Голос мамин уже негучний.

Поцілую я плід соковитий,
Мов губами до рук приторкнусь,
І за день, що у праці прожитий,
Перед сном я тепер помолюсь.


понеділок, 10 вересня 2018 р.

Ця осінь має запах сліз печалі

Ця осінь має запах сліз печалі,
І полину, що виріс серед трав.
Зриває вітер з сірих днів вуалі,
Щоб вечір тоскно погляд розсівав.

В осінні ночі не зігріє кава,
Ні келих бренді,ні шерстяний плед.
Мовчить мобільний тихо і лукаво,
Й думки спинили свій щасливий лет.

Ця осінь вкриє золотом простори,
Та блеск не вкриє смутку темний  лід,
А павутинки срібної  узори
Злетять за вітром й не залишать слід.

В яскраві барви вдягнуться дороги
В німому світлі сірих ліхтарів,
Мов попелом покриються тривоги,
І ляжуть слізьми з краплями дощів.

Я відчуваю тілом запах смутку,
Так пахне осінь і мої думки,
Бринить сльоза,життя скропивши нитку
І кануть в сутінь з слів сумні рядки.