Листопад.Сіре небо і хмари,
А під вечір вистукує дощ за вікном,
Виглядають поля з бур'янів, мов примари,
І тривожно вдивляються в далечінь перед сном.
Лист змарнілий впаде на промоклу бруківку,
Ніч огорне крилом заклопотані дні,
Осінь тихо покличе теплі миті в мандрівку,
І розвіється затишок в заколисанім сні.
За паркани впадуть овдовілі тумани,
У валізу поспішно складе листопад всю красу,
Зніме з лип розфарбовані жовтнем гердани,
І вплите сіру стрічку непомітно березі в косу
Листопад кружляє поміж лип,
День осінній скида позолоту,
Чутно клена стривожений скрип,
І гучні відголоски прильоту.
Час іде навпростець до зими,
Оминаючи мінні застави,
І блукають настирно дими,
І притихли смиренно октави.
Поміж вирв і сухих бур'янів
Чутно звуки людського ридання,
Листопад від печалі змарнів,
В його шелесті тихе зітхання.
Здійнялись у політ журавлі,
На калині плоди червоніють,
Впали смутки на ранків жалі,
І на холоді мрії марніють.
Листопаду пейзаж і сонати урочі,
Сум садів і дібров в звуках крапель лунають,
Час тонує красу, дні принаду сховають.
Вітер струсить сльозу і чарівну принаду,
На палітру додасть мряку днів листопаду,
Лист останній впаде на засмучені ранки,
І огорне туман сіро - мокрі світанки.
Чую звуки дощу, його плач рано - вранці,
Кленів спокій сумний, що стоять наче бранці,
Безгоміння степів і нічну темну тишу,
За кулісами днів свіжий спогад залишу.
Збирає вранці стиглі гарбузи,
І ранків погляди солодко - небайдужі
Складає в розфарбовані вози
Кладе на стіл духмяні аромати-
Жовтневих днів фруктовий ніжний сік,
І вітер грає створені кантати,
Які писав для осені торік.
В саду цвітуть яскраві хризантеми,
Кружляє листя, зірване із віт,
І пише час для вічності поеми,
А день малює цей чарівний світ.
Під ніжну тиху музику садів,
Всміхнулись ночі ніжним зорепадом,
І клен крізь сон до зір загомонів.
Ця осінь мила, тепла і печальна,
Кружляє час над згарищами сіл,
Природи мить, як музика сакральна-
Злетить у вись і ляже на вініл.
Вона іде крізь мінні загорожі,
Тамує біль у сонячній душі,
Шукає мир між просік у сторожі,
І шум вітрів у зляканій глуші.
Тримає осінь лист в руках дубовий,
На ньому колір крові і вогню,
А відчай днів двохсото- пурпуровий,
Мов пробиває спалену броню.
Цей лист як згадка, як болюча рана,
Про слізний спомин мирних світлих днів,
Війни жорстока, грізна у екібана,
Як лютий блиск і злісний дикий гнів.
Печальний погляд крізь дощі осінні...
У цьому танго суть її життя,
Краса і біль в німому голосінні
Злилися в ритмі такт і почуття.
Її дикі скривавлені очі,
І задимлену днів сивину,
І стривожену тишу щоночі.
Я у снах часто бачу людей,
Що тижнями живуть у підвалах,
І скалічені долі дітей,
Їх загиблих батьків на муралах.
Сняться спалені села й міста,
Їх історію стерто війною,
І обпалені " Смерчем" літа,
Що лягли на життя сивиною.
Бачу поле і сотні хрестів
Безіменних, у цифрах лиш дати,
І убитих мільйони життів,
Й неспроможність цей біль подолати.
Бачу жінку похилих років
І десяток тварин біля неї,
Що годує чужих білків,
І шепоче молитву з мінеї.
Я у снах часто бачу бої,
Ця картина засмучує очі,
Душ убитих у небі рої,
І щоразу стривожені ночі.
Хочу в снах бачить мирне життя,
На херсонських полях спілі дині,
Щоб сирен не лунало виття,
І поля не стояли в полині.
Хочу бачить щасливих людей,
Їх усміхнені лиця веселі,
І за партами в школах дітей,
В дитсадках малюків чути трелі.
Хай насняться лелеки в гнізді,
І матусі з візочками в парку,
Запорізькі поля в борозні,
Щоб зустріти там осінь - владАрку.
На алеї у міському парку,
І зітхне в молитві заворожено
На свою торішню аватарку.
Серед звуків сонно - заколисаних
Чутно рев Шахеда - безпілотника,
Сльози днів по вітражах розписаних
Проклинають ворога - мерзотника.
Все ж красуня йтиме в даль задимлену,
Де в окопах мить життя сховалася,
Часу вісь, без дозволу надломлену,
На війну між вирвами пробралася.
Осінь візьме в руку лист обпалений,
Зафарбує фарбою яскравою,
Буде він із ніжністю залюблений
В битві днів з брехнею і неславою.