Про піар і тягар

Живе Жаба на болоті

Й кумка повсякчас.
Така збуджена й надута -
Свій піарить глас.
Так вона цим захопилась,
Що забула вмить,
Як Лелекам вже набридло
З кваканням тут жить.
Тож взялись вони хапати
Вправно Жаб й Скраклів,
Щоб в болоті не лунав більш
Їх занудний спів.

Дороги

Де дороги,
Там за обрієм туман.
Долю в полі свою знайде
Жито і бур'ян.

Гей, дороги,
Ви ведіть мене у край,
Де вітри шукають волю,
І цвіте розмай.

Три дороги -
Вибрать треба все ж одну,
Краще серце лиш підкаже
Зірку провідну.

У  дорозі
Час спливає, як вода,
Біля отчого порогу
Стежка зароста.

По дорозі
Сива мудрість в гості йде,
Пам'ять молодість згадає,
Й тугу відведе.

Ой, дороги,
Ви блукаєте в світах,
Я свою знайшла давно вже
З словом на вустах.

Не питай,мовчи й не говори.

Ти дивись, мовчи й не говори.
Власне, погляд може все сказати,
Краще хай прошепчуть явори
Те, про що  хотів мене спитати.

Не кажи, нічого не кажи.
Лиш мовчи від ночі й до світанку,
Таїну в мовчанні збережи,
Й колисай у подумках до ранку.

Не питай, нічого не питай.
В тиші цій душа як на долоні,
Поглядом акорди підбирай,
Й почуття не тримай у полоні.

У природи не питай погоди

(Улюблена пісня українською мовою)

У природи не питай погоди,
Кожен день в природі - благодать.
Дощ чи сніг у різні пори року
З вдячністю потрібно нам сприймать.
Відголос душевної негоди,
В серці слід самотності й печаль,
І безсоння невеселі сходи
З вдячністю потрібно все ж сприймать,
Смерть бажань в обіймах у недолі
З кожним днем все важчає тягар,
Що тобі написано на долі,
Те і приурочить календар.
Зміну літ, і схід, і захід сонця,
Й у житті кохання зустрічать,
Навіть дні народження і смерті
З вдячністю ми маємо сприймать
У природі не змінить погоду
Й часу хід не можна зупинить,
Осінь днів у круговерті років
Мусим без вагань благословить.

Десь за обрієм

Десь за обрієм в полі
Вже сідає туман,
Огорта сизим димом
Степовий океан.

Чутно звук перепілки
У зелених житах,
Й цвіркуна сольні співи
На пшеничних ланах.

Вже за обріє в полі
Сонце піде за край,
Тиша землю обійме
Й розцвіте іван - чай.

У перельтах долі

Далекий край.Безмежний простір неба.

В його обійми ластівка летить.
У цьому леті - суть й життя потреба,
Без цих широт немислимо прожить.

Летить у даль, залюблену вітрами,
Між хмар шукає втіху в дні сумні,
Долає шлях над ріками й морями,
Щоб звить гніздо у рідній стороні.

В польоті цім порив в безмежжя  волі,
І блиск життя у далях голубих.
А радість днів - у перельотах долі
Не втратить віри в намірах святих.

З теплим подихом весни

Жовтим поглядом весни
Дивляться кульбаби,
З туги гіркнуть полини
Від краси і зваби.

І нарцис в задумі днів
Сонця мить кохає,
Від любові він зацвів,
Й в щасті завмирає.

З теплим подихом весни
Заяскрять тюльпани.
Усміхнуться ясени
Й зацвітуть каштани.