Я вдивляюсь в глибінь безмежну,
І на тлі обважнілих хмар
Бачу єдність стихій небесну:
Світло й звук в парі йдуть на вівтар.

Голос грому - важка надсила,
Мов від страху, природа тремтить,
Блиск різкий, як запалені крила
Над полями стрілою летить.

Від потоків води лавинних
Впали трави на лоно землі,
Гнів стихії й вітрів невпинних
Розіп яли Боги на стеблі.

Говерла. Найвища гора України. Цікаві факти.

Зелёный театр 2016. Либертанго. День Киева

Осіння мелодія

На вересневі ранки впали срібні роси,

Вплітає осінь золоті стрічки берізкам в коси,

Краса горить, мов щоки , на кущах калини,

Чарівна врода розцвіла у горобини.

І горить, палає листя клена,

Лиш тополя ще стоїть зелена.

Через гай, садочки, луки і ставочки

Осінь тихо йде…

12.09.2013р.

Люди, як кораблі

Пам’яті лідера гурту «Скрябін»

Андрія Кузьменка

Люди, як кораблі.

Є великі й малі.

Не всі вільно пливуть

Й хрест свій чесно  несуть.

Люди, як кораблі

Відпливли від землі.

В морі шквал і штормить,

Все довкола тремтить.

Люди, як кораблі.

Є новенькі й старі.

Правди в тому зерно,

Щоб не сісти на дно.

Хвилю вітер здійма,

В душах стогне зима.

Крига креше в борти,

Тож вихід мусиш  знайти.

Душі цих кораблів,

Відторгають щурів,

Щоб не гризли в них дно,

Бо потоне судно.

Люди, як кораблі

Не стоять  на мілі,

Мусять парус  піднять ,

У вир  життя  поринать.

Люди, як кораблі,

Завжди з штормом в борні.

Кажуть - з курсу знесло,

То й підкралося зло.

Люди, як кораблі,

Мають силу землі.

Слово буде мовчать -

Совість буде кричать.

Люди, як кораблі

Мають все ж  якорі.

І заходять в порти

Пристань вічну  знайти.

Так приплив корабель

У безодню пустель

Він вже буде мовчать,

Гами ж  будуть кричать.

02.02.2015

Дощ постукав тихо у вікно

Дощ постукав тихо у вікно,
Крадькома загланув у фіранку.
Музикою лився аж до ранку,
І створив чарівне полотно.
Сльози - краплі впали на вітраж,
Майстар - дощ вигадував сюжети,
Вітер в роздумах наспівував куплети,
Так  удвох  створили цей  пейзаж.

Квітень 2015

Абрикосові квіти

Шепіт трав, подих вітру,
Манить бджіл медонос,
Між тендітних листочків
На гілках абрикос.

Виглядають , мов діти
Із віконець. В садах
Абрикосові квіти
В ароматних медах.

Абрикосові квіти -
Це дарунок весни.
Хай радіють їм люди
Як дозріють вони.

Соком свіжим наллються
У промінні яснім.
Абрикосові квіти
У теплі кольорів.