Де завмерло життя на межі,
У душі ж є таємно - прозорі
Для майбутнього дня колажі.
Світ жорстокий до сліз і від болю,
Мов напалм розпікає тіла,
А слова знову рвуться на волю,
Ніби всесвіту гостра стріла.
Десь страждають обпалені сквери,
Спорожнілі сумують міста,
Там туманні блукають химери,
Мов комети летять без хвоста.
Попри всі негаразди й нещастя
У серцях розквітає весна,
Теплих днів пахне свіже причастя
В них омріяна думка ясна.
Немає коментарів:
Дописати коментар