Останні дні навчального року

 Шкільне подвір'я ніби оніміло,

Кружляє вітер цвіту пелюстки,

У днях війни немов осиротіло,

Сховавши в класах відчаю пустки.

Травневі дні колись були святкові,

У танці вальсу тішилась весна,

Лунав дзвінок гучний випускникові,

Раділа школа святові сповна.

Несли букети вчителям святкові,

В очах сіяла радісна сльоза,

Злітали мирно мрії світанкові,

І танцювала в небі бірюза.

Гримлять бої.Сумує нині школа,

А в класах ворог прихисток знайшов,

І сум весни розсипався довкола,

На танках " гість" непроханий прийшов.

Вже третій місяць труситься  рідненька,

Стоїть понура, тиха і сумна,

Стискає  в класах відчай, наче ненька,

І в Бога просить захисту вона.

Були колись тут дні ласкаві й милі,

Ішли на свято діти і батьки,

Стоять цьогоріч школи овдовілі,

А світ насупив брови - пелюстки.

Ще літом тим тут ластівки кружляли,

В травневі дні збираючи хори,

А над полями ранки розквітали,

І розсипались травня кольори.

Стоїть сумна й безлюдна нині школа,

Тривогу й біль сховавши за вікном,

А в бур'яні на клумбі матіола 

Ховає цвіт між диким полином.

Цвітуть сади над згарищами ранків

Гуде бджола у буйноквітті саду,

У звуках тих тривога і печаль,

Збира з пилком надію і розраду,

І погляд днів, що дивляться у даль.

Гримлять бої, обпалюючи долю,

Летять ракети з жахом у поля.

У пеклі схід, виборюючи волю,

Благає волі й право на життя.

Цвітуть сади над згарищами ранків, 

Скрадає небо смуток грізних днів,

І чутно зойк сполоханих світанків,

Немов у тиші літаргійних снів.

Цвітуть тюльпани кольором яскравим, 

Війна зростила маки у степах,

І смертним звуком грізно - монотонним 

Сховала гнів на спечених вустах.

Дощем - сльозою окропило небо 

Криваві рани змучених степів,

Струсили ранки варварство ганебно 

На цвіт рожевий вранішніх садів.

І вже не буде так, як це бувало...

 На кладовищі десь блукає вітер,

А за селом гримлять важкі бої,

Сховався час у хаті на горищі,

Затамувавши зболені жалі.

На обеліски воїнів безстрашних 

Лягли тумани краплями сльози,

А пам'ять днів у подвигах відважних 

Орда спалила в ранках бірюзи. 

Завмерли села в лапах окупанта,

Вже сморід тхне від злобної орди,

Тримає руки з вірою Оранта,

Щоб знищив воїн ворога сліди.

Колись діди , що ворога здолали,

У вічність часу мужньо полягли,

 А душі їх, що  мир благословляли,

Тепер рубцями болю поросли.

І вже не буде так, як це бувало,

В Ірпіні й Бучі спалено мости,

А Маріуполь кров'ю обкупало,

І " руським миром" дикої орди.

Чернігів, Харків, Суми, Гуляйполе 

Сховали біль в руїнах назавжди,

А вирви градів знівечне поле 

Дощем лікує зранені сліди.