Липневий ранок ходить під вікном,
І несміливо з сонцем розмовляє,
Туман укрив траву своїм рядном,
А місяць дозволу сховатися питає.
Птахи створили хори голосні,
Цвіркун веде тонкі мотиви сольно,
А десь за обрієм шумлять рясні дощі,
А небо хмуриться, насупилось безвольно.
Крізь хмари сонце шле палкий привіт,
А промінь впасти хоче у долоні,
Красою вабить неповторний світ,
І усміхнувся день на підвіконні.
Посміхається червень прощально,
Відшумів він дощами сповна.
Вже у співі птахів сповідально
Його туга за світом зрина.
Він востаннє привітно - ласкавий,
І до липня іде на уклін,
І востаннє цей вихід яскравий
Продзвенить як малиновий дзвін.
Я розмовляла подумки з дощем,
Він тихо падав краплями на плечі,
Змивав гарячий полудневий щем,
І крила розправляв, немов лелечі.
Він говорив, що любить шепіт трав,
Красу троянд і погляд лілій ніжний,
І акварелі вранішніх заграв,
І маків цвіт замріяно - маніжний.
Дощ обіймав простори степові,
Змивав з садів утому полудневу,
Писав сюїти гучно грозові,
І спеку заціловував червневу.
Я слухала, він стукав у вікно,
Читав свої до ранку пасторалі,
Ховав свій сум під вечора сукно,
А час ішов у зоряні скрижалі.
Вдягла вуаль з ванільно - ніжних квітів,
Її краса привабливо - тонка
В оздобі світла сонячних софістів.
Гуде бджола, збираючи нектар,
Грайливо промінь бавиться на листі,
А ніжний запах лине аж до хмар,
І творить небо погляди барвисті.
Дарує липа ніжний аромат,
Чарує бджіл солодко - ніжним цвітом,
І в музиці обвітрених сонат
Відчутно запах, що здійнявсь над світом.
Дарує тепло липа ніжний цвіт,
У літа роси сріблиться на скронях,
І творить день божествений прихід.
Напоїть соком спілу полуницю,
Черешню буде промінь цілувать,
Покличе бджіл у гості медуниця,
Коли зоря ще буде догорять.
Легенький вітер пеститиме квіти,
Впаде краса ромашок поміж трав,
І буде час на відстані бриніти
У суголоссі сонячних октав.
З посмішкою Мавки на вустах,
З теплими руками золотими,
З мрією крилатою, мов птах.
В роздумах печально - сумовита,
І швидка в поривах, як стріла,
В поглядах відверто - гордовита,
Коли радість сіра, мов імла.
Дівчина з вразливою душею,
У манерах мила й говірка,
Розмовляє потайки з зорею
Коли доля болісно - гірка.
Дівчина із голосом приємним,
З витонченим смаком до краси,
Із бажанням кришталево - чемним
Сад плекає й слухає ліси.
Дівчина з красою Афродіти,
З солодом кохання на губах,
Поглядом плекає живоцвіти,
Й сповіддю лунає в молитвах.
Дівчина із долею земною,
Має пензель й фарби у словах,
День оздобить ніжною габою,
І розсипле щастя по стежках.
Крізь хмари сонце кволо пробивається,
Ромашка ніжно росами вмивається,
Цвіркун веде розмову дивну з травами,
А вітер грає, любиться з отавами.
Проснувся день і зорям посміхається,
Зі світом ранок радісно вітається,
Червоний мак красою мов палає,
Палку любов у росах омиває.
Духмяна м'ята вабить ароматами,
Дивують птахи співами - сонатами,
Кує зозуля долю для гаїв ,
Тут час невпинний погляд затаїв.
Чебрець вбирає запах літа,
Природа щедра і багата,
Дощами втішена й полита.
Цей теплий дощ такий ласкавий,
Купає трави у купелі,
А промінь сонячно - жовтавий
Збирає літні акварелі.
Вже на травах сріблиться роса,
Прокидається сонно світанок,
Під вуаллю сховалась краса.
Десь у небі проблискує сонце,
Жде троянда з проміння тепла,
Глянув поспіхом день у віконце,
І приліг на листочках стебла.
Якось у кавярні,
Говорили про відпустки,
Про плани захмарні.
У період карантину
Важко спланувати,
Відпочинок за кордоном
Треба забувати.
В кінці травня вже нарешті
Тепло завітало,
Галя каже:
- Я купальник у сумку поклала.
Їй Наталя:
- Треба швидко город прополоти,
Ще й курчата полупились,
Додали турботи.
Розвйшлись, погомлніли
Раді, що зустрілись.
Кожна плани має власні,
На тім й розлетілись.
Час іде, відпустка, плани,
Ніколи зустрітись,
В телефонному режимі
Раді поділитись.
- Я на морі,- каже Галя,
- Сиджу замерзаю,
Що з купальником робити,
Навіть і не знаю.
- А я вдома, вдягла светр,
Готую вечерю,
Запікаю у духовці
Смачненьку печеню.
- А тобі я дам пораду,
Напиши Миколі,
Нехай вишле теплих речей
Щтук три бандеролі.
Такий невимушено - стильний,
У теплих барвах степових
Розносить аромат живильний.
У ньому щедрість і краса,
Усе добро весни земної,
В букеті квітнуть небеса,
Краса й свобода в супокої.
Даруйте квіти польові
На ювілеї і на свята,
У дні погідні й дощові
Коли земля на цвіт багата.
В задумі з хмарами журиться,
Немов невесело дивиться,
І так до землі низько хилиться.
Сіріє воно сумуючи,
З дощем по парку мандруючи.
У краплях важких розчинилося,
І з сумом на світ подивилося.
Тож небо чомусь засмутилося.
Чи то від спеки втомилося?
А може плаче співаючи,
Дощами сум обмиваючи.
Насупилось небо між хмарами,
Нависло над травами - чарами,
В калюжі дивиться з острахом,
І блідне, і міниться поспіхом.