Поглядом я осінь проводжала,
Десь за обрій у таємну путь,
А скорбота душу обпікала,
Бо красу вже цю не повернуть.
А вона впокорено - тендітна
Лиш на мить спинилась в квітнику,
Мовчазна й задумливо - привітна
Шлейф несла скупати у ставку.
Намагалась погляд зрозуміти,
Хист блаженний в неї перейнять,
З нею сам на сам поговорити,
Щоб красу по - іншому сприймать.
Та вона таємна й загадкова,
Розсипала золото в цю мить,
А краса сп'яніло - серпанкова
На деревах фарбами горить.
Поглядом я осінь проводжала,
У якісь незвідані світи,
А душа так болісно страждала,
Щоби втіху в погляді знайти.
Немає коментарів:
Дописати коментар