У сутінках дня,
І тихо пробрався
У сад навмання.
Присів, й відпочивши,
Напився роси,
Що з віття для нього
Зібрали сади.
Він дихає небом,
Й вологою трав,
З них силу й принаду,
Як солод зібрав.
І квіти відчули
Той подих палкий,
Омріяно-ніжний
й туманно- п’янкий .
Вмить свіжість вдихнули
Від спраги з води,
І бризнули з вуст їх
Солодкі меди.
Немає коментарів:
Дописати коментар