З календаря зірвавши лист ,
І у квітник зайшов прощально,
Щоб відточить мазками хист.
Він кинув посмішку тендітну
На чорнобривців цвіт рясний,
На айстру,скромну і привітну,
І на жоржини блиск ясний.
Теплом він пестив хризантеми,
Дощами палко цілував,
І пелюсткові діадеми
Красуням цим подарував.
Він запалив кущі калини,
В коралі пишні одягнув,
І оксамит на плід шипшини
Штрихом легесеньким черкнув.
Всміхнувся вересень прощально,
Зустрівшись з жовтнем уночі
Свій досвід передав сакрально,
І фарби, й настрій, і дощі.
Немає коментарів:
Дописати коментар