Омріяна подорож

Невже пішло дитинство

В чужі диво - світи,

Й маршрутів не відкрито,

Щоб знов прийти туди.

Півшло без попереджень

У далі голубі,

Й від спогадів солодких

Лиш враження терпкі.

Воно пішло стежками,

Де не ступав ніхто,

Й на швидкості шаленій

Не здоженеш в авто.

В небесних видноколах

В ніч зоряну й ясну

Побачу десь планету

Далеку й голосну.

У снах я знов  почую,

Дзвінок, що на урок

За парти кликав лунко,

Й світ знань був лиш за крок.

Згадаю давніх друзів,

І мудрих вчителів,

Й дитинства дивну казку

Побачу в книзі снів.

Відчуття реальності

Нам дарує доля

Крила для натхнення,

А  реальність кличе

В будні сьогодення.

Віджену я хмари,

Аби мрій проміння

Розсівало світло,

Й дум росло пагіння.

Задзвенить у тиші

Тихий, ніжний голос,

В нотах щонайвищих

Муз дозріє  колос.

Розцвітуть хай квіти

Віри і кохання,

Й прийде мить провести

Приспане мовчання.

Не шукаю вітра,

Що гуляє в полі,

А  знайду палітру

Барв на видноколі.

Не чекаю зливу

У спекотну днину,

А покличу в гості

Дощову хмарину.

Поряд ходить щастя,

Як його впізнати,

В почуттях причастям

Будем зустрічати.

Час летить,як вітер,

Де взять сил спинити?

Щоб з піщин - хвилинок

Вічність сотворити.

Нам дарує доля

Крила для натхнення,

Та несе  реальність 

В наше сьогодення.

Дотепний жарт

Прийшла донька з дитсадка,

Й матусю питає:

- Чому тато наш щодня

   З сонцем розмовляє?

- І про що ж воно пита 

  У нашого тата?

- Чи чекати знов його

   В барі "Панська хата"?

   А ще сонечко пита 

   Чи за ним скучає?

- Й тато,певно, відповів,

   Що часу не має?

- Ні,бажав солодких снів,

   Обіцяв приїхать,

   Бо воно для нього вже,

   Як душевна втіха.

- Якщо сонце буде знов 

   З татом лепетати,

   Ти скажи, що і гроза

    Вміє не мовчати,

    А якщо вона прийде

    До сонечка в гості,

    Спалить блискавкою вмить

    І волосся, й кості.