понеділок, 29 листопада 2021 р.

Засумувало небо ...


 Засумувало небо й плаче слізно,

Прощаючись із осінню в ці дні,

І дивиться із відчаєм капризно,

Як дощ танцює гучно на вікні.


Зриває вітер безтурботно краплі,

І кида за куліси сірих днів,

Показує незіграні спектаклі 

При світлі заколисаних  вогнів.


У вікна заглядає ніч осіння,

Блукаючи у пошуках тепла,

І чутно звучне вітру голосіння,

Як зависа на відблисках стебла.


четвер, 25 листопада 2021 р.

Осіннє

 Сумує час і кличе зиму в гості,

Ще листопад дописує ноктюрн, 

Притихла мить, засмучена до  млості,

На тлі осінніх тихих увертюр.


Дощі чекають сніжні каруселі,

А дні тримають відчаю жалі,

Де час малює фони постарілі 

На мокрій заколисаній і землі.


Вітри шукають пристані поспішно,

Дерева марять мріями весни,

А бурштини сховалися затишно 

Між глицями мовчазної сосни








неділя, 21 листопада 2021 р.

Розсіє осінь сутінь вечорову

 

Розсіє осінь сутінь вечорову,

Розмиє дощ розгублені сліди,

Одягне хмара хустку пурпурову,

Сховавши мить на відблисках води.


Вечірній час всміхнеться ліхтарями,

Відтінить сяйвом липи і дуби,

І піде осінь мовчки манівцями 

Без попереджень в гості до журби.


Скупає місяць погляд темно - сірий 

В холодній тиші приспаних октав,

А день осінній мокрий і змарнілий 

Останній лист безшумно проводжав





понеділок, 15 листопада 2021 р.

Намалюю я лист

 

Намалюю я сад 

На долонях світанків,

В ніжних звуках цикад 

Зачарованих ранків.


Намалюю степи 

І пшеничні простори,

Трав покоси сухі - 

Дивні літа узори.


Намалюю ріку,

Що по руслу гуляє,

І прибій буйних хвиль,

Як на берег лягає.


Намалюю квітник 

І яскраві жоржини, 

Як зриває листопад 

Барви з днів, мов провини.


Намалюю я день,

Що у простір спливає,

Як з мелодій пісень 

Світ в життя поринає.


Намалюю журбу,

Що із листям кружляє,

Сум і спокій дібров,

Що у тиші блукає.


Намалюю я лист,

Що на землю лягає,

Дивний осені хист,

Що за часом спливає.






неділя, 14 листопада 2021 р.

Прийдеш ти в кімнатну тишу

 

Прийдеш ти в кімнатну тишу 

Без запрошення щораз,

Вмить всі справи я залишу 

І зустріну без образ.


Вже погляну обережно 

За зашторене вікно,

Погляд знітиться бентежно,

Згорне ночі полотно.


І в душі засяє ранок, 

Посміхнувшись крадькома,

Привітається серпанок,

Хоча крадеться зима.


Я скажу : " Тобі я рада,

Дню прийдешній, так і є.

Час - чаклун, а мить - розрада,

Коли сонечко встає.


Знов прийшов, я дуже вдячна 

За візити у життя,

Зустріч ця така магічна,

Світлий дотик до буття"





середа, 10 листопада 2021 р.

Блукає осінь в парку поміж лип


 Блукає осінь в парку поміж лип,

Печальний погляд затишку шукає,

В цю мить самотній чутно гілля скрип,

Так вітер в гості зиму зазиває.


Вона тримає мокрий жовтий лист,

Очима пестить ніжну хризантему,

Дарує квітам щедро  аметист,

І творить час завершену поему.


Сховалась осінь мовчки у дворах, 

Вона сумна,змарніла, одинока.

Зими вже чутно кроки у ярах,

Шумлять вітри,бо осінь вже глибока.


субота, 6 листопада 2021 р.

Стоїть осіння тиша на порозі


 Стоїть осіння тиша на порозі 

Така таємна, дивна і сумна,

Десь розгубила щастя по дорозі 

І обірвалась радості струна.


Вона мовчазно в сутінь час манила,

Де мить творила сонні вітражі,

І таємничістю довкола все обвила,

Завороживши погляди чужі.


В осінній тиші сад відчує спокій,

Пожовкле листя - втіху і печаль.

А їй мовчазній, гордо - одинокій 

Накине вечір з світлотіні шаль.