четвер, 30 квітня 2020 р.

Ти пішов не прощаючись...

Вже сьогодні з тобою прощаюсь,
Відпускаю в осяяну даль.
І у слід твій мовчазно вдивляюсь,
А в душі сповиваю печаль.

Ти красу дарував віртуозно,
Цілував мої плечі стеблом,
Усміхався й манив граціозно,
І до губ приторкався чолом.

Ти пішов не прощаючись, чемно,
Коли ніч обіймала крилом,
А у погляді сяяла ревно
Щастя мить,що кохає теплом.

Ти пішов,у повітрі ж витають
В ароматах настояні дні,
І пилком на губах осідають
Поцілунки солодкі у сні.

Прощавай, буйний квітню,
Я знаю, ти любив до безтями весну,
А залишив красиву й самітню,
В ніжній цноті й плодами рясну.

Її травень зустріне побожно,
Ложе вистелить з трав запашних.
Він кохатиме палко й безмежно,
І купатиме в росах рясних.

неділя, 26 квітня 2020 р.

Щасливий кіт ласкаві п'ялить очі

Шкодливий кіт на дереві вмостився,
Задер хвоста, лиш мить - і на гіллі!
Про цей порив у горобців дізнався,
А може квітень виніс на крилі.

Щасливий кіт, він ніжиться на гілці,
В його очах виспівує весна,
Для нього вітер грає на сопілці,
І ніжить цвітом яблуня рясна.

Щасливий кіт ласкаві п'ялить очі,
Хапає нишком сонця промінці,
А миші тягнуть в нірки темні ночі,
І затихають чемно горобці.

І кіт зліза, плететься неохоче,
Шкребеться в двері, просить відчинить,
І по ногах господаря лоскоче,
А вечір чемно в сутінках мовчить.

субота, 18 квітня 2020 р.

Ось такий цей пейзаж

Ось такий цей пейзаж - сіре марево,
У природи палає душа,
Й перелякані очі.  Крізь зарево
Показати свій біль поспіша.

В адських муках ліси озиваються,
Люди ж множать свої бариші,
Смертним димом світанки вмиваються,
Й сльози ллють на сухі спориші.

Люди йдуть, на Голгофі збираються,
Тягнуть руки в мольбі до хреста,
Лячно янгол між хмар озирається,
Й щільну маску вдяга на вуста.

Подивіться на світ, богом створений,
В його барвах- життя і весна,
Павутинням наживи ж обснований,
Вслід іде за ним смерть навісна.

Помолись на колінах як праведник,
У прощенні спокутуй гріхи,
І запустить Земля інший маятник,
Й змиє дощ людські біди й страхи.

пʼятниця, 17 квітня 2020 р.

Весна сумна, безлюдна і тривожна

Всміхнувся день крізь сизість їдкувату,
В грушевім цвіті гіркість полину,
Обійме промінь дерево крислате,
І кине час вітрам на бистрину.

Весна трима в долонях цвіт природи,
Красу свою дарує і тепло,
Збирає ранки в ніжні хороводи,
І розсипає бісер на стебло.

Вона сумна. Безлюдна і тривожна.
Крізь вікна днів розписує пейзаж.
Така спокійна, тиха і побожна,
 І погляд кида зелом на вінтаж.

Гуде бджола на вухо сонним ранкам,
Цвітуть, мов жар,тюльпани у саду.
А хор птахів виспівує світанкам,
І сенс буття в їх співі я знайду.

субота, 28 березня 2020 р.

Чомусь не радує весна

Цвітуть сади, а навкруги
У час тривоги і розпуки
Терзають душу сум і муки,
Й новини б'ють, мов батоги.

Думки у просторі блукають,
Чомусь не радує весна,
Щораз сумніша новина,
Здається, й птахи не літають.

Лихі часи, до цього йшлося,
Бездумно нищили цей світ,
Коли ж біда коло воріт,
Поклони б'єм, щоб обійшлося

Це нас природа покарала,
Всього здавалось нам замало,
Робили все чомусь зухвало,
Тому "табу" вона наклала.

Нам Бог дав розум й силу волі,
Проникли в закутки науки,
І підкорили ультразвуки,
Тож мусим все змінить поволі.

І пройде час, минуть напасті,
Забудем смуток і тривогу,
А мудрість вкаже нам дорогу,
Де чистий світ засяє в щасті.

четвер, 12 березня 2020 р.

Кольоровість

Сірий день крізь сірі хмари
В сірі душі загляда,
Промінь сонця ледь крізь сірість
Сонцемрійно спогляда.

Сірий дощ на сіру землю
Сумно стелиться рядном.
Сірий вечір огортає
Мокру вишню за вікном.

Сірі миші поховались
В сірі нірки від біди,
І на щастя, змиє мряка
Ледь помітні їх сліди.

Сірий день вдяга настирно
Сад у темні сіряки,
На обніжку он завмерли
Злісносірі будяки.

Сірий голуб сів магічно
На посірене гілля,
Простір неба його манить
І очікує земля.

Сірість зникне сіроплинно
На окраїнах буття,
Кольровість розфарбує
Сірі сходинки життя.

Сірі душі побіліють
В чистих водах джерела,
А барвисті знов засяють
В божій іскрі від тепла.





субота, 22 лютого 2020 р.

Вакцинація

В світі шириться тривога
І лунає засторога,
Бо в Китаї карантин,
Виник вірус ще один.

Covig знищує людей,
Ця болячка від мишей.
Мруть китайці наче мухи,
Це насправді, а не слухи.

Їли суп із кажанів,
Сто смертей за кілька днів.
Вже Європа у тривозі,
Навіть сполох б'ють у ВОЗі.

Як цей вірус подолати,
Радять маски купувати.
У аптеках справжній бум,
З них в одну подався й кум.

Стоїть в черзі і чекає,
А тривога допікає.
- Треба всій купить рідні,
Запастись на чорні дні.

Хай лежать і дожидають,
Про лихі часи всі знають.
Не дай Бог, щоб хтось завіз,
А запас не коле в ніс.

В черзі сам собі міркує,
Так про себе митикує.
Кум до нього набирає:
- Справи як?- його питає.

- Вже стою оце годину
Закуплюсь на всю родину.
- Куме,вируч і мене,
Бо хто зна чи омине?

Тож купи й моїй родині,
І на всіх кумі Ірині.
Грошей вистачить чи ні?
Буду вдячний день при дні.

Тільки він скінчив розмову
Телефон пеліка знову:
- Коля, де ти?Це сусід.
Випив чарочку як слід,

І про тебе ось згадав,
Як мене ти частував.
Тож заходь на чарку рому,
Як повернешся додому.

- Чергу ось зайняв, чекаю.
Як скулюсь!Коли не знаю.
Будем скоро маскуватись,
Від недуги рятуватись.

- Чи поможе маскування?
В нас свій спосіб рятування.
Власний виріб будем пити,
Щоб на вірус не хворіти.

З'їмо сала, часнику,
Вип'єм з м'ятою чайку.
Хай китайці їдять миш,
Стоять в черзі ти облиш.

В нас є свій імунітет,
Український наш секрет.
Оковита, як вакцина-
Це народна медицина.

Спирт вбиває всі мікроби,
І лікує всі хвороби.
Як все в тілі запече,
Вірус сам від нас втече.

- Причвалаю як до хати
Буде жінка чортувати.
- Ти про вірус натякни,
Телевізор їй вімкни.

Ну а вранці до сніданку,
Їй налий сто грамів з банки.
Поясни, що цю вакцину
Рекламує медицина.

Поки пошуки тривають
Щодня люди помирають.
Тож не слід репетувати,
Треба градуси вживати.

- Каже правду мій сусід.
Я стою - а вже обід.
Швидко створимо дует,
Щоб піднять імунітет!