Грудневе

 Вітер шепче щось мені на вухо,

 Снігом обцілована щока,

На душі так зоряно і тихо,

Крик сирен лиш зиму доніма.

Під ногами килим білосніжний,

Ліхтарі всміхаються мені,

Світ цей грізний трепетно - маніжний,

Посміхнувсь вечірній метушні

Зима.Так холодно і сумно

 Зима.Так холодно і сумно,

Десь поховалися  грайливі горобці,

Бреде війна в степу нікчемно,

Косу тримаючи в руці.

Іде полями, мов примара,

Незграбно кроки відтина,

Важка і сіра в небі хмара,

Холодний подих поглина.

Стоять у ранах лісосмуги,

Вогнем обпалене гілля,

Упали дрони - волоцюги

На танком вкатане рілля.

Калини кущ, мов розп'ятий,

На вирву кетяги струсив,

Чекав, напевне,сніг лапатий,

Та смуток рани оповив.

Втекли від вибухів лисиці,

В окопах сирість і мишва,

Стрибають злякано синиці,

В димах марніє синява.

А десь крізь холод, дим і спротив

Іде упевнено життя,

І на ажурні ниті сплетив

Весна плекає  майбуття.

Зима.Війна.

 Зима.То сніг, то дощ, то вітер.

Природа пише п'єсу без сюжету,

Сюрпризи дивним почерком без літер,

А день тремтить крізь обстріл міномета.

Вона прийшла, минаючи руїни

Розбитих міст, і пустки сіл безлюдні,

Ховалася від вибухів за стіни,

Чекала часу наміри облудні.

Війна.Зима.Окопи  й холоднеча.

Вже другий рік сніги у краплях крові.

Міста - пустки, розвалля й порожнеча,

Життя благає затишку й любові.

Зима.Мороз.В окопі свічка тліє,

Прожита мить між вибухів блукає,

Тривожний сон на холоді німіє,

Надія ж тишу в присмерках шукає.

Війна.Зима.То гул, то залп, то вибух,

Мелькає час, як мить,на полі бою,

А десь в кутку стоїть одвічний дідух,

І кличе мир в зруйновану господу.

Розшумівся вітер, засніжило в полі

 Осінь плаче слізьми на холодну липу,

Та не чутно звуків жалісних від схлипу,

Чутно над полями вибухи сталеві,

Літаків ворожих моторошні реви.

Лісосмуги злякано дивляться за обрій,

Мов шукають захисту в далині хоробрій.

Злякана бабуся молиться за внука,

На душі у неї смуток і розлука.

Поруділо листя від дощів у клена,

Обтрусив дуб листя на землі рамена,

Ніби краплі крові,кетяги калини,

Сліз гаряча злива біля домовини.

Розшумівся вітер, засніжило в полі,

В ранах від пожарищ верби і тополі,

Серце обпікають смуток і печалі,

І сховали погляд невеселі далі.

Осінніх днів холодний погляд

 Осінніх днів холодний погляд,

А на шипшині - білий сніг,

Лиш віртуально теплий спогад

Лягає тихо біля ніг.

Спадає ковдрою безшумно

Обвислих хмар нічний пейзаж,

Співають з вітром клени сумно,

А сніг обкутує міраж.

Біліють вранці краєвиди,

Чарують виглядом поля,

Ворожі злякані сновиди

Свій гнів ховають звіддаля.

Кружляє з вітром граціозно

Снігів безмежна таїна,

Танцює листя віртуозно,

Де лють показує війна.

Ідуть уже зимові свята,

Солдат утеплює блінтаж,

Донька чекає з фронту тата,

А сни ховають камуфляж.

Осінніх днів мазки останні,

Не зрозуміть - сльоза чи сніг?

Поля в тривозі і в мовчанні

Скрадають плач сумних доріг.

Тріщать дрова в сільській оселі,

В окопах холод  і мишва,

Полків ворожі каруселі 

Готує знищити зима.

Вітер шепче вигадану казку

 

Вже обвисли кетяги калини,

Труситься від холоду верба,

На яскравий колір горобини

Днів осінніх падає журба.

Вітер шепче вигадану казку,

Визирає місяць із- за хмар,

Осінь шле пригадану підказку

Сірим дням із обрисом примар.

Кіт в кутку скрутився і муркоче,

У печі потріскають дрова,

Кидає свій погляд неохоче

Вечорів тривожна синява.

Рев "Шахедів" чує сонне місто,

Ліхтарі від страху аж тремтять,

Розсипає ніч своє намисто

На кущі, що звітом гомонять.

Листопад.

 

Листопад.Сіре небо і хмари,

А під вечір вистукує дощ за вікном,

Виглядають поля з бур'янів, мов примари,

І тривожно  вдивляються в далечінь перед сном.

Лист змарнілий впаде на промоклу бруківку,

Ніч огорне крилом заклопотані дні,

Осінь тихо покличе теплі миті в мандрівку,

І розвіється затишок в заколисанім сні.

За паркани впадуть овдовілі тумани,

У валізу поспішно складе листопад всю красу,

Зніме з лип розфарбовані жовтнем гердани,

І вплите сіру стрічку непомітно березі в косу